У синагозі зробили артіль, а у кірсі – конюшню: як радянські військові використовували церкви у Володимирі під час воєнних років
Опублікували світлини воєнного часу, на яких зображені володимирські місцеві релігійні будівлі під час воєнних 1939-1941 років і те, що з ними зробили «перші совєти». Так у синагозі був артіль, а у кірсі – конюшня.
У витязі з довідки Секретаріату Президії Верховної Ради УРСР про неправильне вилучення місцевими органами влади молитовних будинків у Рівненській і Волинській областях за 17-те травня 1941 року, є інформація, про те, що сталося з культовими спорудами міста під час приходу «перших совєтів». Про це інформує Стародавній Володимир.
У місті Володимирі приміщення синагоги по вулиці Луцькій №6 на початку 1940 року використовувалося, як гуртожиток для біженців. Пізніше міська рада дозволила «кустпромкооперации» створити у синагозі майстерню артілі «Красная звезда». Релігійна громада неодноразово зверталася в прокуратуру щодо повернення їм приміщення, в результаті чого міська рада була змушена повернути споруду даній громаді.
У приміщенні німецької кірхи з вересня місяця 1939 року по лютий 1940 року, взагалі зробили конюшню. Пізніше передали під гуртожиток для переселенців. У червні 1940 року кірха була передана облфілармонії під концертний і лекторний зал. Через 4 місяці райвиконком Володимир-Волинського району добився від облвиконкому передачі приміщення німецької кірхи під районний клуб.
13-го квітня 1941 року, за декілька днів до католицької Пасхи начальник штабу МПВО міста Володимира капітан Сидоренко, самовільно, без узгодження з будь-якими органами влади, дав розпорядження пожежній команді міста зняти з дзвіниці костелу Іоакима та Анни один дзвін, який нібито мав призначатися для сигнальної вишки МПВО.
Через протести місцевих жителів, а їх зібралося на площі близько 500 осіб, міський комітет дав наказ повернути дзвін на місце. В той же день дзвін був повернутий, а на площі зібралася вже тисяча протестувальників.
Виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради, посилаючись на інструкцію СНК УССР, виніс 17-го травня 1941 року рішення про ліквідацію частини єврейського кладовища для використання цієї території під міський парк.
За словами заступника голови міської ради Приймачка, дане питання було узгоджено з виконавчим комітетом облради, однак рішення виконавчого комітету облради по цьому питанню історикам знайти не вдалося.