<

Волинським дітям-діабетикам український льотчик закупив ліки

Цей запис опубліковано більш як рік тому
11:02 | 23.10.2014 / Новини / , /
Перегляди
2
/ 1 коментар
27718_1

Український льотчик-випробувач подарував волинським дітлахам, хворим на діабет, необхідні для них медикаменти, проте у цих дітей залишається безліч проблем, на які влада майже не звертає уваги.

Про це говорили в середу,  22 жовтня під час вручення медичних засобів батькам дітей-діабетиків у Волинській обласній науковій бібліотеці ім. Олени Пчілки, – повідомляє Слова Волині.

Голова громадської організації «Інсулін» Ірина Аксеновська розповіла, що медичні засоби були закуплені з ініціативи пілота 1-ї категорії Олександра Ліходіда та команди екіпажу. Пілоти закупили необхідні медикаменти в ОАЕ на суму понад 40 тисяч гривень у звичайній аптеці. Завдяки небайдужим льотчикам 30 дітей отримали тест-смужки, глюкометри та ланцети.

За словами громадської діячки, льотчик-випробувач живе в місті Ірпінь, що біля Києва. Попри те, що його власний син хворий на цукровий діабет, благодійник вирішив допомогти волинським дітям, після того як побачив по телебаченню сюжет про проблеми місцевих дітей-діабетиків.

Ірина Аксеновська наголосила, що на Волині батькам, чиї діти хворі на цукровий діабет, доводиться витрачати величезні кошти для того, щоб підтримати життя своїх чад.

Так, лишень для того, щоб придбати голки для введення інсуліну, тест-смужки та ланцети для однієї дитини щомісяця потрібно витратити 3 тисячі гривень, 5 тисяч гривень потрібно дітям, які змушені користуватись інсуліновими помпами.

На щастя, інсулін поки держава видає безкоштовно. Проте, через економію батьки часто колють дітей по 5 разів однією і тією ж голкою, яка затуплюється і створює підшкірні інсулінові шишки, які потім також потрібно лікувати. В Україні навіть маленькі діти мають тяжкі ускладнення від цукрового діабету, чого не буває в розвинених країнах.

Завдяки старанням громадських активістів, сім’ям з дітьми, хворими на діабет, вдалось отримати по 10 тисяч гривень, дітям, які користуються помпами, виділили по 18 тисяч гривень, але і цього недостатньо.

«Ми хочемо, щоб діти в 20 років були працездатними, щоб вони створювали сім’ї, не були інвалідами, народжували здорових дітей. Це не обов’язково, що цукровий діабет передається від батьків до дитини», – каже очільниця громадської організації.

За її словами, в ЄС сім’я навіть отримує бонуси за те, що добре слідкує за дитиною і підтримує її здоров’я, ці держави витрачають великі кошти для покращення життя дітей-діабетиків.

На думку жінки, проблема полягає в тому, що наразі немає державної програми підтримки таких сімей, натомість громадська організація має свої напрацювання в цій сфері і хоче, аби влада почула їх.

Для цього Ірина Аксеновська зверталась до Луцького міського голови Миколи Романюка,  начальника управління охорони здоров’я міської ради Федора Кошеля, голови облради Валентина Вітра та екс-голови ОДА Григорія Пустовіта.

Валентин Вітер пообіцяв організувати круглий стіл за участі представників влади та медиків, втім – досі невідомо, коли цей захід відбудеться.

Ще одна проблема хворих на діабет дітей на Волині – оздоровлення.

Громадська діячка наголошує, що таких дітей беруть лише у санаторій в Миргороді, проте путівку туди отримати можна лише, якщо обоє батьків працюють.Члени організації «Інсулін» обурюються цій умові, адже дуже часто мамам доводиться сидіти вдома з дітьми, аби була можливість підтримувати їхнє здоров’я. Тож за рік було оздоровлено всього лиш 10 дітей-діабетиків.

До того ж шкільні медсестри часто не знають, що робити з такими дітьми. В одній з луцьких шкіл, коли школярці стало погано, медична працівниця просто махала перед нею ватою з нашатирним спиртом, а потрібно було дати їй води з цукром. Через це дитина мало не впала в кому. Лише після цього випадку медсестрам видали глюкометри.

Жінка наголошує, що проблеми дітей-діабетиків потребують негайного вирішення.




один коментар
  1. Читаючи вашу статтю здається, що крім Луцька дітей з дфабетом немає. Наш син вже 3,5 роки хворий на діабет, але ніяких коштів, допомог ми не отримували. Виходить, що ми не люди, бо живемо в селі. Цікаво почути думку пані Ірини та автора статті. Чому таке несправедливе відношення. А може це всього-навсього черговий популізм???

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 Травня, Неділя