<
Марія Зрол

Зараз прекрасний час для усіх ідентифікувати себе як українця

Цей запис опубліковано більш як рік тому
09:49 | 24.03.2022 / Погляд / , /
385
/ 1 коментар

Багато років тому (здається, то був 2008 рік) довелось мені ночувати в готелі в одній кімнаті з дівчиною з Білорусі. Вона була досить юна, років 22. Ми розговорились. Дівчина відразу попередила, що українську вона не розуміє (хоча, білоруси з українцями чудово розуміють мову одне-одного).

Сусідка по кімнаті розказала, що сама не розмовляє білоруською. Бо у них в шкільній програмі урок білоруської — це ФАКУЛЬТАТИВ! Лише кілька годин на тиждень…

Дівчина була мила і приємна, скаржилась, що молоді у них важко знайти брендовий одяг і косметику, бо такі магазини є лише в Мінську.

Минулого року в Чорногорії ми взяли екскурсію з російськомовним гідом. Це був невеликий бус на 15 чоловік. Всю дорогу було чути, що люди між собою розмовляли російською. Звісно, ми автоматично подумали, що то російські туристи. Але за обіднім столом, після келиха червоного сухого, зав’язалось спілкування. Ми почали розмову українською — і о, диво! Усі виявились рідними українцями з Дніпра, Києва і Хмельницького.

Зараз українець — це звучить сильно, модно, гордо. В той же час росія довго носитиме клеймо сорому і ганебності.

А як відрізнити руского від українця за кордоном, якщо вони розмовляють однаково російською?

Коли ми говоримо українською, іноземці перепитують чи ми поляки, чи словени, чи чехи. І НІКОЛИ не асоціювали нас з московитами.

Спочатку твою мову роблять факультативом. Потім переписують історію твоєї країни. А далі ставлять на її території свої ракети і президента-самозванця, залякують і стирають з лиця вашу ідентичність. І ти, як білоруський трикотаж, зливаєшся в сірій масі з московитами. І тебе вже не відрізниш.

Зараз прекрасний час усім усвідомити і ідентифікувати себе, як УКРАЇНЦЯ! В першу чергу через мову. Бо ж не будеш ти кожному іноземцю пояснювати, що ти не той ганебний рускій! Що ти просто чомусь розмовляєш їхньою мовою.

Мова має значення! Говоріть українською в магазині, кав’ярні, на роботі. Спілкуйтесь з дітьми вдома українською, читайте їм українською! Полюбіть цю мову, примірте її на себе — вам сподобається. Не можна втратити цей момент!Нам потрібно якомога чіткіше ідентифікувати себе у світі!

P.S в Польщі зараз активно впроваджують безкоштовні уроки польської мови для наших переселенців. І повірте, вони швидко її опанують. Без жодних заперечень, бо це потрібно для життя. А нам тут, в Україні, це теж потрібно для життя. Бо тоді ворог нас не зрозуміє, і не зможе назвати “братським народом”!І не прийде “освобождать”.

P.P.S За час війни кілька моїх російськомовних добрих друзів заговорили українською. Я дуже ними пишаюсь, вони прекрасні!Перемога за нами!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. “Говоріть українською в магазині, кав’ярні, на роботі” – і вимагайте, шоб з вами так говорили ! особливо за кордоном

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дмитро Корчинський
14.11.2025
У мене часто питають: чому ви підтримуєте «зелену владу». Я підтримую владу. Так сталося, що колір цієї влади «зелений». Якби був жовтий підтримував би жовтий. Я був проти помаранчевої влади Ющенка , проти біло-синьої ...
Наталія Мазіна
12.11.2025
У купе польського потяга нас троє жінок. Всі їдуть від онуків, які живуть за кордоном. Мої двійко — як майже рік у Чехії. Я допомагала доньці вивезти малих, бо над їхнім будинком на околиці Борисполя щоночі збивали ...
Олеся Козачук
11.11.2025
Ми живемо у непростий час — час випробувань, мужності та сили духу. Сьогодні слова «Герой», «Мир», «Незалежність» уже давно перестали бути просто поняттями з підручників, але є частиною нашого життя, нашого болю, нашої ...
Наталія Тарковська
7.11.2025
Вам не здається, що це - принизливо, коли військові дарують квартири чи авто, аби закрити збір? Активна меншість завжди була меншістю во всі віки, відповідаю.. Принизливо - не робити ніц, аби свідомість наша і далі не ...
Ігор Чернецький
5.11.2025
Є одна річ, яка мене, мабуть, найбільше зараз добиває. Не на фронті — а в тилу. Морально й фізично всередині. Раніше, коли їдеш трасою, зустрічна машина блимає дальнім — усі знали: попереду поліція. Старе правило ...