<
Руслана Порицька

Хотілося, щоб люди, які є культурними менеджерами або хочуть ними стати, розуміли кілька речей

17:36 | 15.09.2023 / Погляд / /
63
/ Коментарі відсутні

Ці речі, ніби, абстрактні, але, водночас, дуже важливі.

По-перше: щоб будувати команду, потрібно на ціннісному рівні шукати “своїх людей” і тоді дуже чітко вибудовується план дій.

По-друге: дуже важливо розбудовувати спільноту. Не варто обмежуватися тільки своїм колективом, яка б це організація не була, чи проєкт. Спільнота – це поняття набагато ширше і треба аналізувати, кого ще можна “втягнути” (в доброму значенні) в ось цей проєкт.

Громада, де реалізується проєкт, має бути активною та взаємодіяти з командою проєкту. Якщо це так і є, то проєкт буде успішним. Це стосується також бізнесу. У нього не можна вимагати підтримки – у жодному випадку. Проте в активній громаді є зацікавлений бізнес, який розуміє цінність розвитку культури. Тоді бізнес – це також учасники вашої спільноти, які підтримують проєкт і можуть долучитися до розвитку і масштабування спільноти.

По-третє: важливо брати на себе відповідальність. Працівники культури звикли, що відповідальність – це щось таке, що на нас “навішують”, а не ми самі беремо. Так не має бути. Культура і мистецтво – це й про індустрії і про браття на себе відповідальності за проєкти повного циклу. Від організації команди – до пошуку ресурсів. Для того, щоб команда могла виконувати поставлені задачі і цілі, формулювати ці цілі, зрештою.

“Гармидер” та “Культурне укриття” – це приклади функціонування під час пандемії та війни культурних просторів, які працюють на самоокупності. Це історія про відповідальність і про лідерство. Команда має аналізувати і розуміти, хто цей лідер, наскільки він чесний та відкритий з командою, чи це просто керівник, який роздає завдання, чи справді лідер. Від цього залежить успіх проєкту.

Щодо театральних проєктів: один з найвизначніших режисерів світу Пітер Брук казав, що якщо є двоє людей і стілець, то вже можна робити театр. Загалом, щоб робити театральний проєкт, треба бути чесним, а також не обмежуватися рамками. Сучасний театр не має меж. Це може бути історія про те, як ми вийдемо на вулицю, сядемо на зупинку та будемо дивитися на автомобілі, що проїжджають повз. Це теж буде театр. Треба розширювати свої уявлення про сучасний театр, бо він не має меж, а отже, є вільне поле для творчості.

Проєкт “Клуб культурних менеджерів” реалізується Агенцією регіонального розвитку Прибужжя за підтримки Українського культурного фонду.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Віктор Вілентко
27.03.2024
Думав до завершення посту нічого не писатиму у фейсбуці, проте, маючи певну інформацію з моїх країв, не можу спокійно на ...
Артем Чапай
22.03.2024
Сьогодні вночі мої діти, як і багато інших, спали в коридорі. Я за них не особливо боявся. Коли друг-військовослужбовець ...
В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...
Дарина Мироненко
12.03.2024
Нещодавно зустрілася з близьким другом, який військовослужбовець, поговорити про життя. Він розповів, як на фронті мав ...