<
Руслана Порицька

Хотілося, щоб люди, які є культурними менеджерами або хочуть ними стати, розуміли кілька речей

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:36 | 15.09.2023 / Погляд / / Коментарі відсутні

Ці речі, ніби, абстрактні, але, водночас, дуже важливі.

По-перше: щоб будувати команду, потрібно на ціннісному рівні шукати “своїх людей” і тоді дуже чітко вибудовується план дій.

По-друге: дуже важливо розбудовувати спільноту. Не варто обмежуватися тільки своїм колективом, яка б це організація не була, чи проєкт. Спільнота – це поняття набагато ширше і треба аналізувати, кого ще можна “втягнути” (в доброму значенні) в ось цей проєкт.

Громада, де реалізується проєкт, має бути активною та взаємодіяти з командою проєкту. Якщо це так і є, то проєкт буде успішним. Це стосується також бізнесу. У нього не можна вимагати підтримки – у жодному випадку. Проте в активній громаді є зацікавлений бізнес, який розуміє цінність розвитку культури. Тоді бізнес – це також учасники вашої спільноти, які підтримують проєкт і можуть долучитися до розвитку і масштабування спільноти.

По-третє: важливо брати на себе відповідальність. Працівники культури звикли, що відповідальність – це щось таке, що на нас “навішують”, а не ми самі беремо. Так не має бути. Культура і мистецтво – це й про індустрії і про браття на себе відповідальності за проєкти повного циклу. Від організації команди – до пошуку ресурсів. Для того, щоб команда могла виконувати поставлені задачі і цілі, формулювати ці цілі, зрештою.

“Гармидер” та “Культурне укриття” – це приклади функціонування під час пандемії та війни культурних просторів, які працюють на самоокупності. Це історія про відповідальність і про лідерство. Команда має аналізувати і розуміти, хто цей лідер, наскільки він чесний та відкритий з командою, чи це просто керівник, який роздає завдання, чи справді лідер. Від цього залежить успіх проєкту.

Щодо театральних проєктів: один з найвизначніших режисерів світу Пітер Брук казав, що якщо є двоє людей і стілець, то вже можна робити театр. Загалом, щоб робити театральний проєкт, треба бути чесним, а також не обмежуватися рамками. Сучасний театр не має меж. Це може бути історія про те, як ми вийдемо на вулицю, сядемо на зупинку та будемо дивитися на автомобілі, що проїжджають повз. Це теж буде театр. Треба розширювати свої уявлення про сучасний театр, бо він не має меж, а отже, є вільне поле для творчості.

Проєкт “Клуб культурних менеджерів” реалізується Агенцією регіонального розвитку Прибужжя за підтримки Українського культурного фонду.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Василь Слапчук
14.07.2026
Неділя. Православні волиняни відстояли службу Божу і повернулися додому. Притичина в тому, що майже половина цих набожних волиняків принципово (вперто/тупо) вірять і поклоняються лише російському богові. Станом на початок ...
Роман Маленков
13.07.2026
Верх цинізму! Отак буде із кожним! Чи саме це хотів сказати Навроцький, влаштувавши виступ на українських могилах в селі Радруж? Він спеціально приїхав до села, яке колись було українським на 90%, і яке поляки ПОВНІСТЮ ...
Митрополи́т Епіфаній 
6.07.2026
Завершилася ще одна страшна ніч в Україні з майже 1600 ночей, що минули після початку повномасштабної російської агресії проти нашої держави. Це довше, ніж тривалість Першої світової війни. Особливо коли не забувати, що ...
Наталя Делієва
3.07.2026
Сьогодні в супермаркеті в Одесі спостерігала біля кас дуже цікаву розмову. Касирка: - Ця каса обслуговує тільки за готівку. Жінка з візочком продуктів: - Я не понімаю, что ви говорітє. Скажитє на русском. Касирка: - Я не ...
Володимир Демчук
2.07.2026
Сьогодні ми спостерігаємо за новим розвитком подій навколо українсько-польського протистояння. Біло-червоні називають цей час «Волинська різня», хоча кров лилась по обидва береги Бугу... Я розповім, як торкнулись ті ...