<
Юрій Лукницький

До питання радянського обеліска у Володимирі та іншого імперського спадку

Цей запис опубліковано більш як рік тому
17:08 | 11.06.2024 / Погляд / / коментарі 4

Вважаю, що проблема з радянським обеліском у центрі Володимира не є такою складною, як її подають. Достатньо розібрати її по пунктах, почавши з основи – історії та ідеології.

Будь-які монументи, які ставить російський окупант, байдуже як називається його держава – “російська імперія”, “савєцький союз” чи “російська федерація”, ставляться лише для того, щоб промаркувати цю територію як свою чи залишити на неї. Тому жодні обеліски, “батьківщини-матері”, “совіцькі воїни”, “танки” й “літаки”, постаменти з прізвищами чи гербами не ставились і ніколи не будуть ставитися російським окупантом в пам’ять про жертв війн, трагедій, катастроф.

А все тому, що російський окупант не цінує жертв і людських життів не лише підкорених народів, але й власного. Всі слова про пам’ять, про втрати чи героїзм – це лицемірство. Всі ці архітектурні потвори, які понаставляв російський окупант по території савєцького союзу та окупованих держав, зводяться до єдиного пам’ятника – чоботу російського окупанта, який повинні цілувати раби власного і підкорених народів.

То чи є ви рабами?

Тому рішення єдине й однозначне: демонтаж чи перенесення у спеціально відведені місця для вивчення помилок історії чи заробляння на рабах, які плачуть за господарем. Тобто те, що роблять у державах, де панує здоровий глузд, наприклад – у країнах Балтії.

Другий пункт – це питання законності. Наскільки відомо, єдиний документ, який дає хоч якесь означення цій споруді в центрі міста під назвою “обеліск”, є документ 1985 року Міністерства культури УРСР, в якому той названий “Меморіалом вічної слави”. Це документ неіснуючої держави, який навіть в тій картці вже несе фейковий історичний зміст з незрозумілими для України числами 1941-1945.

З часу відновлення Незалежності України, цей “монумент”, на жаль чи на щастя, не був легалізований жодним чином. Тож і не має жодного статусу. Фактично це лише конструкція на території громади, поставлена російським окупантом відомо для чого. Це і підтверджують відповідні реєстри Міністерства культури про місцеві чи національні пам’ятки.

Тому складається колізія, що насправді і по факту це нелегальна річ, і твердження, нібито вона захищена законодавством, — це спроба притягнути за вуха те, що насправді не є таким.

До того ж ця споруда аварійна і реально загрожує життю і здоров’ю мешканців громади, а також пам’ятній стелі, яка вшановує учасників новітньої російсько-української війни, що віддали життя на захист України – а не російського окупанта, відчуйте різницю. Тому її слід терміново демонтувати, поки вона не впала від вітру чи інших добрих невідомих сил.

Щодо ймовірних поховань. Якщо вони є, слід перенести їх на кладовище. А якщо підтвердиться інформація, що в часи російської окупації за совєтської держави відбулась ексгумація останків воїнів і підзахоронення їх до “обеліска”, то причетних до цього варто притягнути до відповідальності.

Тож у вирішенні питання обеліска насправді все доволі просто й однозначно.

Нагадаємо, що після двох років повномасштабної війни у Володимирі зробили перший крок до перенесення радянського обеліска на площі.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 4
  1. Що ви мислите з цього приводу, пане міський голово Нововолинська БС.Карпусе? Ситуація, що в нас, що у княжому Володимирі, абсолютно ідентична: Тиха відмова найвищих керівників та їхніх пілеглих посадових осіб виконувати Конституцію лержави та “ЗУ Про декомунізацію”. (Він трішки по іншому називається, але сутність одна). Напишіть, хоча б щось, не відмовчуйтеся! Бо додавши 4 відомих цифри на скульптурну композицію солдату НКВД СССР, ви зовсім, і абсолютно, не зняли з себе відповідальності.

  2. ПодивІТЬСЯ НА Англію чи другі країни де дотримуються традицій і памятають прошле. ми ж живемо як дикуни через кожних 5 років міняїм назви вулиць ,міст зносим памятники і т.д. а до речі мій батько воював у другу світову і за вас і за мене і за УКРАЇНУ, А НЕ ЗА СОВЕЦЬКИЙ СОЮЗ , так що подумайте трохи ,ніж щось ламати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...