<

Держава передбачила млрд грн на підтримку індустріальних парків: чи допоможе це запустити роботу ІП у Нововолинську та Володимирі

12:41 | 8.11.2023 / Нововолинськ / /
Перегляди
505
/ 1 коментар

Індустріальні парки мають стати потужним драйвером економіки й рушійною силою розвитку української промисловості та її інклюзії в європейську систему. Для цього створено передумови з боку держави: окрім податкових стимулів, в проєкті бюджету на 2024 рік закладено 1 млрд гривень на програму підтримки індустріальних парків. Такі парки створені у Володимирі та Нововолинську.

Property Times розбирався, як попри війну сегмент індустріальних парків отримав поштовх для розвитку, в чому полягає синергія держави, бізнесу й місцевих громад та що перешкоджає більш активному розвитку цього напрямку.

Нагадаємо, 20-го березня 2023 року індустріальний парк «Володимир» розпочав роботу: з керівництвом компанії, яка виграла конкурс, підписали договір. 21-го листопада 2022 року відбулось відкриття індустріального парку «Novo» у Нововолинську

Директор ТОВ «Інвестиційно-керуюча компанія Бюро Інвестиційних Програм», яка обслуговуватиме індустріальний парк у Нововолинську та Володимирі – Олександр Бондаренко.

Парки на паузі

Закон «Про індустріальні парки» набув чинності 4 вересня 2012 року, цьому передувала багаторічна робота у Парламенті. Вже у 2013 році  було зареєстровано перші українські індустріальні парки (ІП). Попри доволі жвавий початок, повноцінно ринок індустріальних парків так і не запрацював, більшість їх залишаються на папері. 

Станом на 25 жовтня до Реєстру індустріальних парків було включено 69 парків (поки матеріал готувався до публікації, до Реєстру було внесено ще один індустріальний парк). «Лише за останні чотири місяці ми зареєстрували 5 парків. Третина від усіх ІП, а саме 24 парки, розташовані в прикордонних з ЄС областях», — повідомили на запит Property Times в Міністерстві економіки.

«80% від усіх зареєстрованих індустріальних парків наразі перебувають на холді: на етапі концепції чи просто мають реєстрацію (тут також включені парки на тимчасово окупованих територіях)», — коментує Максим Лозовський, комерційний директор індустріальних парків «Формація».

«48 ІП на сьогодні мають керуючу компанію, в п’ятьох парках побудовані й введені в експлуатацію об’єкти та працюють резиденти. Ще близько 5 ІП — парки, які були створені на базі колишніх промислових зон, вони відповідно мають приміщення, але не дуже якісні, наразі вони активно займаються залученням резидентів», — зазначає Валерій Кирилко, ГК «Індустріальні Парки України».

Ще не сформована культура індустріальних парків

В Міністерстві економіки визнають — розвиток індустріальних парків гальмують висока вартість заходів з їх облаштування та будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо).

Основна проблема, на думку Михайла Сакуна, інвестиційного директора Dragon Capital, — це фінансування та великий барʼєр входу. «В країні війна і, звісно, капітальні програми не в пріоритеті зараз у компаній», — пояснює експерт.

В Україні технічна допомога від держави не достатня. «Всі ці речі, які зараз частково почали впроваджуватися на рівні держави, з точки зору реалізації незначні. Наприклад, в Туреччині, якщо реєструється індустріальний парк, то держава повністю бере на себе всі технічні витрати на підвід всіх комунікацій, доріг, мереж тощо. Там немає жодних граничних сум, — наводить приклад Валерій Кирилко. — Зареєстрували парк, є потенційний резидент, держава виділяє таке фінансування, яке потрібно, щоб закрити всі технічні витрати. В Україні, на жаль, такого немає. Від місцевих громад є лише часткова допомога на рівні прокладення комунікацій».

«Видатки на підключення до електроенергії, води, каналізації — наразі це головний біль керуючих компаній. Бо у місцевих бюджетах тих міст та ОТГ, де розташовано індустріальний парк, зазвичай немає таких грошей. Для розуміння — щоб підключити територію парку до електроенергії, води, треба в середньому від 10 до 40 млн грн. Розмір інвестицій залежить від того, на яку відстань від розподільчого трансформатора будуть тягнути електромережі, та як їх будуть прокладати — повітрям чи під землею, —  пояснює Олександр Бондаренко, керуючий партнер Bureau of Investment Programs, керуючої компанії індустріальних парків NOVO. — А далі ціна може зростати, бо більшість комплектуючих для робіт з підключення до електроенергії — це, на жаль, імпорт. У цей же кошторис додається облаштування водопостачання та водовідведення, каналізації. Багато прикладів, коли індустріальний парк розташовано в гарному місці, де є поблизу траси для зручної логістики або залізничні колії, але вони стоять пустими та заростають травою, бо не підведено електроенергію та воду».

Щоб підключити територію індустріального парку до електроенергії, води, треба в середньому від 10 до 40 млн грн

Частково розв’язати цю проблему могли б спеціальні державні програми, які спрощують доступ до капіталу, але наразі їх бракує.

«Державна програма “5-7-9” не працює для керуючих компаній індустріальних парків. Адже це у більшості випадків нові компанії, і як правило, перші 2-3 роки після створення індустріального парку керуюча компанія не отримує доходів, а тільки витрачає гроші на облаштування ділянок й інфраструктуру, маркетинг та утримує штат людей. Та ж сама історія з кредитами для підприємців — потенційних резидентів індустріальних парків, немає доступу до дешевого фінансування. А кредити під 22-24% річних — це дуже дорого для бізнесмена, який має наміри будувати завод з нуля», — пояснює Олександр Бондаренко.

Ще один фактор, що стримує розвиток, — відсутність керуючих компаній.

«У третини індустріальних парків ще немає керуючих компаній. Відповідно, без професійної керуючої компанії не можливо розвивати парк та залучати інвестиції. У більшості індустріальних парків номінальна керуюча компанія не має кваліфікованої команди, візії та розуміння стратегії розвитку промислового хабу», — коментує Олександр Бондаренко. 

«У нас досі не сформувалася культура індустріальних парків. Немає в достатньої кількості професійних керуючих компаній. Адже керуюча компанія — це інвестор-девелопер, який розвиває цей індустріальний парк. Уклавши договір з керуючою компанією, ініціатор ІП має отримати не просто технічну допомогу, а й фінансову, організаційну, брокерську тощо, — додає Валерій Кирилко. — Також погано те, що багато ІП в Україні є комунальними. Для розвитку це мінус, бо громади дуже затиснуті рамками бюджету, не розуміють, як розвивати ці індустріальні парки, що з ними робити, як залучати резидентів, як працювати з інвесторами».

Також експерти зазначають, що держава не докладає достатньо промоційних зусиль, аби залучити іноземних інвесторів в сегмент індустріальних парків

Промоція від держави поки далека від того рівня, який є в інших країнах. Її наразі не достатньо для того, аби зацікавити іноземних інвесторів та підприємства, які потенційно можуть бути резидентами українських ІП. 

Гальмує розвиток і корупційна складова, іноземних інвесторів відлякує недостатня захищеність інвестицій в Україні, зазначає Валерій Кирилко. Немає й нормального супроводу потенційних резидентів. «Ми спостерігаємо зацікавленість іноземних компаній в побудові в Україні заводів з виробництва будматеріалів, але через відсутність супроводу процес гальмується», — говорить експерт.

Зараз державна агенція UkraineInvest розробляє інтерактивну мапу індустріальних парків України. «І при спілкуванні з потенційними інвесторами показує цікаві локації, насамперед індустріальні парки, для розміщення іноземних заводів, — зазначає Олександр Бондаренко. — Звісно, іноземним підприємцям цікавіше будувати заводи в індустріальних парках поблизу кордонів з країнами ЄС та маючи всі податкові пільги для прискореної окупності бізнес-проєктів».

Поштовх для розвитку

Потужним драйвером для розвитку ІП в Україні став Законопроєкт №5688 зі змінами до Закону України № 5018-VI «Про індустріальні парки», підписаний Президентом України 21.06.22. 

«На законодавчому рівні прийнято безпрецедентні для України стимули розвитку індустріальних парків. Компенсуються інвестиції в інфраструктуру девелопера, що будує індустріальний парк, а учасникам надаються відчутні податкові стимули», — зазначає Михайло Сакун.

«Нарешті уряд ухвалив нормативну базу, яка, по-перше, дає податкові пільги резидентам індустріальних парків, що є досить непоганим стимулом для компаній. І по-друге, уряд запровадив механізм компенсації капітальних інвестицій резидентів в інфраструктуру. Це важливий крок, оскільки в розвинених країнах в індустріальні парки інвестує сама держава. В нас це покладено на приватного власника, і це певною мірою гальмує розвиток», — коментує Віктор Довгань, керівник проєкту Індустріальний парк «Мостиський сухий порт».

Ще один важливий крок з боку держави — збільшення фінансування на ІП, яке заплановане на 2024 р.

В проєкті бюджету на 2024 рік закладено 1 млрд гривень на програму підтримки індустріальних парків. Це сталося вперше в історії України. Ця програма мала запрацювати ще у 2022 році, але війна внесла корективи у пріоритети, зазначили в Міністерстві економіки.

«Ці кошти можуть використати керуючі компанії індустріальних парків згідно з певними лімітами за умов наявності керуючої компанії, звітності про роботу ІП, актів виконаних робіт по підведенню мереж та облаштуванню ділянок під вхід інвесторів. По суті, це така субвенція для ІП, — пояснює Олександр Бондаренко. — Зазначу, що ще жодного разу керуючі компанії індустріальних парків грошей від держави не отримували. Подивимося, як ця програма на 1 млрд грн запрацює у 2024 році».

Ще один важливий крок, який має стимулювати ринок — страхування військових ризиків від Експортно-кредитної агенції України, а також програми від міжнародних страхових установ — американських, японських, європейських країн. «Франція заявила, що буде страхувати своїх підприємців, які інвестуватимуть в Україну, від військових ризиків. Страхуватиме державна страхова компанія Франції Bpifrance Assurance Export. Також таке рішення прийняли влади Німеччини та Польщі, — зазначає Олександр Бондаренко. — Тут Німеччина насправді завдає тон і приклад для інших країн ЄС. Звісно, це позитивно вплине на залучення іноземних інвестицій. Близько 0,5-1 млрд євро інвестицій можна очікувати в наступному 2024 році, якщо французькі та німецькі підприємці розпочнуть активно розвивати свій бізнес та будувати заводи в Україні, користуючись цими урядовими гарантіями».

Синергія держави, бізнесу та громад

Активний розвиток індустріальних парків можливий лише за умови синергії держави, бізнесу та місцевих громад.

«І держава, і бізнес, і громади зацікавлені у розвитку індустріальних парків. Держава створює умови для їх розвитку, громади допомагають бізнесу на своєму рівні, а інвестори попри складнощі воєнного стану вкладають у будівництво індустріальних парків та розвиток промисловості в них», — йдеться у відповіді Міністерства економіки на запит від Property Times.

Михайло Сакун вважає, що у керівництва держави є глобальне розуміння важливості розвитку промисловості (особливо такої, де створюється суттєва додана вартість), а індустріальні парки використовуються як ефективний інструмент стимуляції такого розвитку.

«Індустріальні парки — це саме приклад державно-приватного партнерства, коли центральна влада, бізнес та місцева влада роблять спільний проєкт по розвитку промисловості, і кожен на своєму рівні робить щось для нього, — вважає Олександр Бондаренко. — На рівні держави впроваджуються пільги для резидентів парку та програми пільгового фінансування. Керуюча компанія як провідник для іншого бізнесу займається залученням інвестицій та облаштуванням території парків. Місцева влада організовує всі адміністративні процеси таким чином, щоб захід інвестора у громаду на територію ІП був максимально комфортним. Крім того, місцева влада надає свої пільги для резидентів парку, як то мінімальна податкова ставка на землю. Це робить їхню громаду, містечко, ОТГ інвестиційно привабливою локацією для бізнесу».

Ініціаторами створення індустріальних парків зазвичай виступають представники бізнесу, але є випадки, коли саме місцева громада робить перший крок.

«Ініціатором нашого проєкту (Індустріальний парк «Мостиський сухий порт») була Мостиська територіальна громада, — коментує Віктор Довгань. — Громади прекрасно розуміють, що краще віддати землю в оренду або прозоро її продати, отримати кошти в бюджет і відремонтувати лікарню тощо. Це нормальна європейська логіка розвитку». 

Інклюзія в європейську систему

Опосередковано індустріальні парки, які розташовані в прикордонні з ЄС, сприятимуть інклюзії української промисловості в європейську систему. «Індустріальні парки, що розташовані не далеко з кордоном ЄС мають дуже логістично вигідне місце розташування, тож інвестори, які бажають відкрити на їх території свої виробництва зможуть дуже швидко поставляти свою продукцію на ринки ЄС», — вважають в Міністерстві економіки.

«Ті парки, які розташовані неподалік від кордонів з країнами ЄС і орієнтовані на експорт, будуть в авангарді розвитку східноєвропейських промислових хабів. Адже експорт — це те, що врятує нашу економіку, — Олександр Бондаренко. — На жаль, за 8 міс. 2023 року експорт впав на 15% до 2022 р.  Наприклад, коли у наші індустріальні парки NOVO на Волині приїздять польські або німецькі підприємці, в них вже є завод у своїй країні, і вони розглядають можливості побудувати підприємство в Україні поблизу кордону з ЄС, щоб налагоджувати експорт по Європі та мати більшу прибутковість».

Ті парки, які розташовані неподалік від кордонів з країнами ЄС і орієнтовані на експорт, будуть в авангарді розвитку східноєвропейських промислових хабів

«Наш приклад дещо унікальний, адже наш індустріальний парк є одночасно і сухим портом. На територію нашого ІП  заходить європейська та українська колії, це дає можливість перевалювати вантажі, що в умовах блокування портів дуже актуально, — зазначає Віктор Довгань. — Ми зараз більше спілкуємося з польськими клієнтами на предмет відкриття виробництва, ніж з українськими компаніями. Оскільки поляки вже мислять на перспективу й очікують на  відбудову України, вони хочуть освоювати європейські бюджети в Україні, ринок Західної України їм дуже зрозумілий. Тому інклюзія однозначно буде».

На думку Віктора Довганя, для створення більш сприятливих умов для розвитку ІП й інтеграції нашої економіки в європейську, держава має додатково інвестувати в нові пункти пропуску на кордоні, прокладати нові залізничні сполучення. «Наприклад, коли Польща вступала до ЄС у 2004 році, у неї було близько 50 пунктів пропуску з Німеччиною. Наш кордон з Польщею приблизно співвідносний польсько-німецькому по довжині, але у нас всього 16 пунктів пропуску. Потенціал величезний, адже нам потрібно хоча б 30 пунктів пропуску, це значно скоротило б черги людей і вантажівок на кордоні», — впевнений експерт.

Треба зауважити, що логістика — це лише одна складова інклюзії української промисловості в європейську систему. На думку Максима Лозовського, важливіше знаходити баланс між наявністю робочої сили, сприятливим економічним середовищем та розвиненою логістикою.

Паралельно має відбуватися процес переходу на європейські норми та стандарти в промисловості щодо правил зберігання, сертифікації продукції тощо, вважає Валерій Кирилко. «Це дуже довга й складна справа. Якщо просто побудувати завод, який працює за українськими нормами, але не відповідає  європейським, будь-які логістичні зв’язки не допоможуть  цьому підприємству стати частиною європейської промисловості, — наголошує експерт. — Тому потрібен  комплексний підхід. Близькість до кордону — це гарна історія з точки зору логістики, але якщо сам ІП не відповідає стандартам Європи, переваги від цієї близькості анулюються».

Транскордонні парки

Посилити зв’язки української та європейської промисловості може створення транскордонних індустріальних парків.

«Транскордонний індустріальний парк передбачає, що розташовані в ньому підприємства взаємодіють між собою, як частина одного виробничого процесу, але при цьому вони знаходяться по різні боки кордону, — пояснює Валерій Кирилко. — Наприклад, з боку Польщі виготовляють якісь великовузлові деталі, привозять на територію України, а українці вже на своєму заводі збирають готовий продукт. Якщо обидва ці заводи входять в так званий транскордонний індустріальний парк, то вони між собою зв’язані більш легкими логістичними, митними, різноманітними дозвільними документами, які полегшують цю економічну, технічну та логістичну взаємодію».

Транскордонні парки мають створюватися за домовленістю між двома державами, при цьому попередньо мають бути вже технічні або інші домовленості між заводами, які хочуть співпрацювати між собою. «Тоді це має сенс. Тому що просто так створювати транскордонний індустріальний парк, не маючи партнерів з іншого боку кордону — це утопія, — говорить Валерій Кирилко. — Були спроби створити аналогічні транскордонні ІП у форматі транскордонних зон, але жодна з них так і не запрацювала в Україні».

«У чистому вигляді таких міжнародних хабів наразі немає, але я постійно веду перемовини з інвестиційними агентствами Люблінського воєводства, яке якраз межує з Волинською областю, де знаходяться наші індустріальні парки NOVO. Я, мери міст Володимир та Нововолинськ, місцеві депутати під час візитів розповідаємо про можливості побудувати бізнес в Україні поблизу з їх воєводством, вони розповідають, які є можливості у них для українських бізнесменів, — ділиться досвідом Олександр Бондаренко. — У такий спосіб ведеться підготовча робота для створення транскордонних індустріальних парків та промислових об’єднань. І така робота останній рік триває досить активно. Я регулярно буваю у Польщі, наша керуюча компанія має офіс у Варшаві. І наша команда, я особисто постійно спілкуємося з потенційними інвесторами, яким цікава Україна для інвестицій».

Загалом модель індустріальних парків буде дуже сильно використовуватись у післявоєнній відбудові України, впевнений Віктор Довгань. Великий шанс в цьому сенсі отримують економічно недорозвинуті райони Івано-Франківської та Закарпатської областей. 

Читайте також:




один коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

30 Травня, Четвер