Розповіли історію палацу, який знаходився у селі Селець Володимир-Волинського району

В 2020 році виповнюється 450 років із часу першої писемної згадки про село Селець на Волині. Сьогодні цей населений пункт входить до складу Володимир-Волинського району Волинської області. Проте не всі мешканці села та й переважна більшість волинян знають про те, що до Першої світової війни в селі була будівля палацу. Свідченням про існування цієї архітектурної споруди є спогади, мемуари та малюнки відомого художника ХІХ ст. Наполеона Орди.

T1.ua розшукали цікаві факти про будівлю палацу та її власників у різні періоди існування.

Перша резиденція місцевих землевласників у с. Селець на Волині з’явилась у XVII ст., коли тут проживала родина Мянчинських – Анастасія та Хелени.

В 1786 році Селець із навколишніми землями придбав магнат Міхал Чацький (1755-1828). Він заповів у спадок село своєму сину Феліксу (1783-1862), яки очолював освітню комісію в місті Кременці на Волині (зараз місто на Тернопільщині). В маєтку проживала дружина Фелікса, а це дружина Марія Барбара Чацька. Оскільки в подружжя не було дітей, то і маєток після їх смерті родичі продали росіянинові на прізвище Полонський. Імені знайти не вдалось.

В селі Селець знаходилась одна із найпишніших та найбільших резиденції Волині. Дату побудови можна сказати лише приблизно, оскільки детальних документів про побудову, поки знайти не вдалось. Швидше за все, палац, який бачимо на малюнках Наполеона Орди був побудований відразу після третього поділу Польщі, тобто наприкінці XVIII століття. Його заклав Міхал Чацький (1693-1745), як одну із своїх численних резиденцій. До слова, Міхал був талановитим писарем, публіцистом братом Тадеуша Чацького.

Дизайнером резиденції в с. Селець була дружина Чацького, Беата уроджена Потоцька, дочка глинянського старости Іґнація Потоцького. У Міхала та Беати було трійко дітей Констанція, Фелікс та Александер.

Про появу палацу в цей час є спогади сучасника Чацького, такого собі Жихлінського, який пише: «повернувшись до країни, він (Чацький) прикрасив свій дім в с. Селець в районі Володимира, там був розкішний будинок і прекрасний сад».

В історію Беата Чацька увійшла як талановита художниця, авторка мініатюр відомих людей того часу. Сьогодні її твори знаходяться у колекціях приватних колекціонерів з усього світу. Проте в ті часи усі картини були в палаці на Волині, про який сьогодні йде мова.

Цінними є зображення палацу, які в 1860 році зробив художник Наполеон Орда. Вони показують, якою була будівля з боку центрального входу та парку. На малюнках можна чітко побачити, що палац складався із кількох корпусів, а саме – трьох. Центральну будівлю прикрашали коринфські колони. Як декоративні деталі фасаду над вікнами першого поверху були трикутні фронтони, скромний міжповерховий карниз та фриз, подібний до портика, що увінчував усі фасади.

На першому поверсі були невеликі тераси, а на другому – балкони, що спиралися на колони. На зиму між вікнами розміщували вікна, таким чином нижні тераси перетворювались на своєрідні «теплиці», що опалювались повітроводами з теплим повітрям.

Про інтер’єр палацу знаємо, що на першому поверсі головної будівлі були «великі та високі» вітальні, кімнати для гостей на першому поверсі, гостьові квартири у господарських будівлях, а в одній з них також «маленький театр».

Посеред садової, тобто паркової доріжки був двоповерховий бальний зал із виходом на середню терасу, до якої з одного боку примикала їдальня, а з іншого – розкішна більярдна.

Ця резиденція Чацьких мала відкритий характер. Міхал Чацький часто приймав тут гостей, серед яких представники французької еміграції, яка після революції масово прибула на Волинь.

Тож в маєтку довгий час жили О. Кароль де Беррі, Людвік Юзеф Кондеуш.

Окрасою інтер’єру будівлі були картини господині будинку Беати Чацької, це були як жанрові сцени, так і портрети.

Ціною була бібліотека, що знаходилась в палаці. На жаль, більша її частина була пізніша втрачена або вивезена до Варшави. Там нараховувалось кілька сотень тисяч томів літератури.

Палац був розташований у дуже гарному місці, на краю крутого пагорба, що спускається до сусідніх ставків. Палац оточували квіткові клумби із декоративними рослинами. Біля воріт був невеликий будинок швейцара. Цей скромний паркан не гармоніював з монументальністю палацової архітектури.

По обидва боки внутрішнього дворика був оглядовий парк, де росли листяні та хвойні дерева.

Поряд із палацом знаходився млин, церква 1668 року та адміністративні будівлі.

Після продажу палацу родиною Чацьких наступним власникам, його переробили у гуральню. В роки Першої світової війни будівлі палацу були втрачені назавжди і після того не відбудовувались.