<
Ігор Гузь

Здоровий націоналізм потрібен українцям для збереження і розквіту України

Цей запис опубліковано більш як рік тому
01:44 | 19.05.2022 / Погляд / / коментарі 2

Впродовж довгого часу здоровий націоналізм в Україні зазнавав гоніння, навіть після здобуття незалежності. Пам’ятаю, скільки чув відмовок і запитань, коли ми з однодумцями започатковували фестиваль «Бандерштат – фестиваль українського духу» 15 років тому…

Але роки титанічної праці команди і ви самі бачите, яким постав Бандерштат в останні роки. Тисячі людей відвідують фестиваль сім’ями, наповнюються духом націоналізму. І нікого тепер не лякає Бандера і червоно-чорні прапори, ні виставка присвячена УПА. А колись ми привозили на фестиваль ще десятки живих воїнів УПА…

На Бандерштаті – українська історія, культура, музика, національна свідомість. Він став інструментом здорової націоналізації суспільства і роками вчив любити українське. Саме здоровий націоналізм, який проявляється у знанні української історії, любові до культури і гордістю за Героїв – це інструмент побудови здорової держави, вільної від рашистського зла.

Ми повинні пишатися своїм і не пускати в домівку ворогів з пропагандою ворожого і вислуховувати від них, які негожі – це і є націоналізм. На жаль, саме війна відкрила людям очі і дала поштовх до важливого кроку – поприбирати в своїй хаті ворожі маркери.

Час уже зараз вирвати з корінням радянськість і російськість. Часто чую: «не на часі». А коли на часі, як не сьогодні, перейменувати вулиці пушкіна і увіковічнити на українській землі наших Героїв?

Українська культура не повинна містити маркерів радянськості, вони мають покинути назавжди наші вулиці, підручники, голови… У нас є своя історія, своя культура і свої Герої, якими ми маємо пишатися.

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2
  1. Вам, “госте”, потрібно познайомитися зі співробітниками Володимирського районного СБУ. Ігоре Володимировичу Гузь, посприяйте чоловікові. Він (вона, воно) давно це заслужив (ла\ло).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...
Аліна Михайлова
12.08.2026
«Вони воюють, щоб ми могли жити». Ці 4 фото зроблені в один день. Сьогодні. Практично в один час. Київ та східний фронт. Третій день поспіль мені на стаб привозять згорівших бійців в страшних опіках. Термобаричні скиди - ...