<
Зосим Колбун

Порізане політбюро: доповнення до матеріалів щодо присвоєння місту Володимиру приставки «Волинський»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
16:25 | 30.06.2021 / Погляд / , / 1 коментар

Коли Радянський Союз «тріснув» і стало можливим заглянути в архіви КДБ та компартійні архіви, у Волинській області була створена комісія із колишніх членів КПРС. Туди був запрошений і волинський дисидент Микола Георгійович Коц, який на основі вивчених матеріалів написав кілька книг, зокрема фундаментальну «Волинь в лещатах смерті».

Фотографію “Порізане Політбюро” він не розмістив у цій книзі, оскільки події виходили за часові рамки книги, але передав мені для дослідження.

У 1954 році я навчався у 9 класі, і дуже добре пригадую це помпезне відзначення дати 300-річчя Возз’єднання України із Росією.

У 1954 році – Кам’янець-Подільська область була перейменована на Хмельницьку, відповідно і обласний центр – Проскурів – був перейменований на Хмельницький.

Що ж до перейменування міста Переяслава на Переяслав-Хмельницький, то це відбулось у 1943 році, аби іменем Богдана Хмельницького піднімати дух радянським воїнам.  

Тоді ж, у 1943 році, був заснований орден імені Богдана Хмельницького.

Нагадую, місто Переяслав вперше згадується у 911 році в Договорі князя Олега із Візантією.

Що ж до приставки “Волинський” у м.Володимир, яка була прийнята в царський час і підтримана  радянською владою. В той час – 1954 рік – коли Радянський Союз на весь світ пропагував, яка це велике щастя для України від з’єднання з Росією ( а фактично приєднання ) володимирська молодь під покровом ночі здійснила цей акт – “Порізане політбюро”.

Їх вирахували, але не одразу.  

Організатор цієї акції Степан Фуга уже був призваний у Радянську Армію. Фото цього сміливця передав мені Микола Коц.

Хлопцям дали по 10 років. Подальша доля їх мені невідома. 

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. Справжні герої… Зараз мабудь моляться на тих членів Політбюро за радянську пенсію

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Олеся Козачук
25.05.2026
Будемо відвертими самі з собою: коли говориться про військових, чи діючих чи демобілізованих, наш соціум часто схильний до впадання в крайнощі. Ми або романтизуємо їх, створюючи образ бездоганних титанів без страху й ...
Леся Воронюк
21.05.2026
Я добре пам'ятаю перший День вишиванки. Пам'ятаю, як піднімалася на свій факультет і на мить відчула страшенне розчарування, бо не помітила нікого у вишитій сорочці. Ця "трагедія" тривала всього долю секунди, бо вже за ...
Олена Лешко
21.05.2026
У вишитих орнаментах – історія нашого народу, пам'ять про предків, мова любові до рідної землі. У кожному візерунку закодована його доля, унікальність, краса і коріння, що живить та тримає кожного з нас. Сьогодні у мене є ...
Леся Воронюк
6.05.2026
День Вишиванки щороку розпочинається з акції «Народжені у вишиванках». Їдемо в пологові будинки та даруємо малесенькі вишиті сорочки новонародженим українцям. Це наша найважливіша акція про майбутнє. Та ми нічого не ...
Володимир Демчук
5.05.2026
Світлої суботи на тижні після Великодня на міській Алеї Героїв відбулася панахида. Завдяки злагодженій організації міської влади скорботний захід пройшов із тією гідністю, на яку заслуговують наші захисники. У тиші, ...