<
Зосим Колбун

Порізане політбюро: доповнення до матеріалів щодо присвоєння місту Володимиру приставки «Волинський»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
16:25 | 30.06.2021 / Погляд / , / 1 коментар

Коли Радянський Союз «тріснув» і стало можливим заглянути в архіви КДБ та компартійні архіви, у Волинській області була створена комісія із колишніх членів КПРС. Туди був запрошений і волинський дисидент Микола Георгійович Коц, який на основі вивчених матеріалів написав кілька книг, зокрема фундаментальну «Волинь в лещатах смерті».

Фотографію “Порізане Політбюро” він не розмістив у цій книзі, оскільки події виходили за часові рамки книги, але передав мені для дослідження.

У 1954 році я навчався у 9 класі, і дуже добре пригадую це помпезне відзначення дати 300-річчя Возз’єднання України із Росією.

У 1954 році – Кам’янець-Подільська область була перейменована на Хмельницьку, відповідно і обласний центр – Проскурів – був перейменований на Хмельницький.

Що ж до перейменування міста Переяслава на Переяслав-Хмельницький, то це відбулось у 1943 році, аби іменем Богдана Хмельницького піднімати дух радянським воїнам.  

Тоді ж, у 1943 році, був заснований орден імені Богдана Хмельницького.

Нагадую, місто Переяслав вперше згадується у 911 році в Договорі князя Олега із Візантією.

Що ж до приставки “Волинський” у м.Володимир, яка була прийнята в царський час і підтримана  радянською владою. В той час – 1954 рік – коли Радянський Союз на весь світ пропагував, яка це велике щастя для України від з’єднання з Росією ( а фактично приєднання ) володимирська молодь під покровом ночі здійснила цей акт – “Порізане політбюро”.

Їх вирахували, але не одразу.  

Організатор цієї акції Степан Фуга уже був призваний у Радянську Армію. Фото цього сміливця передав мені Микола Коц.

Хлопцям дали по 10 років. Подальша доля їх мені невідома. 

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. Справжні герої… Зараз мабудь моляться на тих членів Політбюро за радянську пенсію

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Яніна Соколова
9.09.2026
Нарешті малороси озвучили свої відчуття. Кіста від української - це прям дуже гарна алегорія. І думаю, це щиро. За що респект, за те, що нарешті озвучила. Повірте, половина публічних людей-малоросів думають так. І у них ...
Денис Петрук
3.09.2026
Люди веселяться не замість війни. Вони веселяться посеред війни. Є люди яких під час війни страшенно бентежить, що хтось сміється. Не КАБ їх бентежить. Не «шахед». А чужий сирник, блядь Сидить людина на літній терасі. П’є ...
Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...