Не всі мають воювати і волонтерити: працюйте, підтримуйте економіку України

Війна це дорого. Дуже і дуже. Війна в Іраку 2003-го року обійшлася американцям в 1.1 трлн доларів. Один день війни за різними оцінками обходиться росії приблизно в 20 млрд доларів.

Я думаю, що не менш значуща цифра властива сьогодні й для України, і ми теж витрачаємо не менше 3-4 млрд в день.

Ми всі зловтішаємося, дивлячись, як російський рубль перетворюється в “двохсотого” у прямому значенні цього слова, разом із самою економікою РФ. Але будьте певні – те саме зараз відбувається з нашою…

На сьогодні ми маємо:

• практично повністю зупинену міжнародну логістику: аеропорти закриті, порти закриті, кордони прикриті
• основні логістичні склади в нас знаходилися під Києвом – там зараз все заблоковано, а значить майже вся внутрішня торгівля, особливо онлайн, теж зупинилася
• Україна експортувала метал і зерно через порти, а вони заблоковані- посівна кампанія, як і сільське господарство під тотальною загрозою: основною “житницею” для нас є Південь, де вирощують соняшник і пшеницю – основний наш експорт
• міжнародні компанії, які мають виробництво в Україні, скоріш за все будуть змушені згортати виробництво через логістичні складнощі та високі ризики, а значить десятки тисяч людей лишаються без роботи
• більше мільйона людей покинули свої домівки, і з ними робочі місця, а значить вони випали з економіки і перестали в неї вкладатися.

Я можу продовжувати цей список ще довго і довго. Але для чого, здавалося б вам, я це пишу? Щоб сіяти паніку?! Ні! Я хочу, що ми тверезо оцінили, наскільки сьогодні цінними є кожна пара рук, які задіяні у БУДЬ-ЯКОМУ секторі економіки.

Тому прошу вас про наступне, хоч може на перший погляд це звучить незвично і навіть дико:

1. ПЕРЕСТАНЬТЕ волонтерити лише заради того, аби волонтерити, жертвуючи робочим часом: якщо у вас зараз є робоче місце, і там є робота — то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!

2. Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки!

3. Подолайте у собі почуття провини вижившого (це оте “чому я в теплі, якщо інші на передовій”): не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!

4. Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку у барбершопі, купуйте продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, з тренером йоги і так далі. Старайтеся тримати оборот коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! І це нормально!

5. Підприємці, при найменшій можливості, тримайте бізнес відкритим! Особливо на Заході України, де загрози війни мінімальні. Це дуже критично зараз.

6. Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!

7. Окремо звертаюся до ІТ-шників: зараз ви чи не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки у цілому. Тому вже сам факт, що ви працюєте — це сильний вклад у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон — окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!

8. Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна — посилайте услід за рускім карабльом.

Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини “чому я не там”, повторюйте: “Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і не здамся сам(-а), бо моя Україна — понад усе!”Всім нам перемоги! Віримо в ЗСУ! Слава Україні!