Ми всі пасажири одного корабля і, щоб його врятувати, повинні бути єдиною командою з чітким планом дій

Сьогоднішня ситуація , спричинена коронавірусом COVID-19, поведінка простих людей та державних діячів нагадує мені трагедію «Титаніка», розкішного судна з блиском і багатством, на якому було все, тільки не передбачено при його будівництві достатніх засобів на випадок аварії, бо на неї ніхто не сподівався.

Так і ми… Коли вірус лютував у Китаї, нам здавалося, що ця біда нас не торкнеться, ми лише спостерігали за подіями, аж поки не довелося евакуювати наших громадян. Це пробудило нас усіх від безпечності, посіяло тривогу і навіть агресію. Заговорив інстинкт самозбереження. Однак рішучих дій навіть у цей час ми не побачили.

І лише тоді, коли хвороба з новою силою спалахнула в Європі, зокрема в Італії та Іспанії, ми почали вживати заходів, але, на жаль, час був втрачений.

Так, в екстерному порядку прийняли закони щодо подолання пандемії, вводиться карантин, проводиться дезінфекція приміщень та транспорту. Однак виникли проблеми із закупівлею експрес-тестів для виявлення коронавірусу, адже кожна країна-імпортер, у першу чергу, дбає про забезпеченість своїх громадян.

На сьогоднішній день ситуація покращилася, але тестування дає результати лише в післяінкубаційний період. Тому було необхідністю усіх осіб, що поверталися з-за кордону, особливо із місць спалахів хвороби, ізолювати, або хоча б моніторити їх місце перебування за кордоном, контакти, місце прибуття в Україні, зобов’язання про надання необхідної інформації на випадок захворювання, що дало б можливість попередити зараження, оберегти і родини, і коло знайомих тих людей, що повернулися.

Хотів би просити наших співгромадян з розумінням ставитися до них, адже кожен їхав за кордон в надії на краще, а воно давалося нелегко. Ніхто не шукав у чужих краях хвороби, бо це біда, але коли вона приходить, то усі ми прагнемо повернутися до мами, до рідного дому. Тому не з власної волі вони стали підводною частиною того айсберга, що став загрожувати нашому кораблю.

На ньому, як і на «Титаніку», перебувають різні за статками люди, у кожного «своя палуба». Однак хочеться, щоб ті громадяни, що мають статки, не чекали виборчої кампанії жовтня 2020. У них є можливість сьогодні, у важкий для усіх нас час, заявити про себе своєю благодійністю медичним установам, людям похилого віку, усім тим, хто потребує допомоги.

Багатьох людей турбує питання забезпечення Володимир – Волинського ТМО необхідним обладнанням для надання допомоги хворим на коронавірус, зокрема мається на увазі дороговартісний апарат «штучна – легеня». Його в даний час не можуть позволити собі придбати у потрібній кількості навіть багаті країни.

Проте сьогодні ми повинні бути єдиною, злагодженою командою, яка має чіткий план дій, у якій немає місця безвідповідальності, паніці та безпідставній критиці.

Є багато незадоволень, погроз перекриванням шляхів з приводу закриття міських ринків. Усі добре розуміють, що підприємці понесуть певні збитки, але не всі думають про те, чи вимірюється ними людське життя… Здоров’я дітей та онуків не купується за гроші, їх у любий час може обезцінити отой страшний айсберг, з яким може зіткнутися наш корабель.

Звертаюся до усіх з проханням не нехтувати вимогами законів, рішеннями влади, порадами медичних працівників, що спрямовані на подолання пандемії, а також прошу не приховувати своїх контактів з інфікованими людьми.

Тільки так ми зможемо підтримати один одного. Ніщо так не об’єднує людей, як спільна, злагоджена робота і усвідомлення того, що перебуваємо на одному кораблі, який потрібно рятувати…

Валерій Онищук, у минулому керівник санепідемстанції у Володимирі, фахівець зі стажем. Сьогодні – завідувач Володимир-Волинського міськрайонного відділу ДУ «Волинський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я»