Мистецтву писанкарства навчали в нововолинському молодіжному центрі «Нові крила»
23-го, 24-го та 25-го квітня у молодіжному центрі “Нові крила” в Нововолинську відбулися майстер-класи із писанкарства.
Про Великодню традицію, історію її виникнення та процес підготовки одного із головних атрибутів Великодня розповідала дітям та їхнім батькам Олександра Струбицька.
Перед святом вона провела три майстер-класи по писанкарству у Нововолинську, а захід відвідало понад 70 дітей разом із батьками. Дітки із захопленням слухали історію писанки, символіку кольорів та візерунків та опановували мистецтво виготовлення писанки.
Є і постійні відвідувачі майстер-класів: родини, які приходять щороку зарядитись особливим передвеликоднім настроєм.
Не лише діти, а й окремі дорослі вперше беруть до рук писачок. Незмінним для всіх вікових категорій є одне – по завершенні їх обличчя осяяні посмішками. Кожен бажаючий міг пригоститись чаєм та печивом.
Майстер клас відвідали і дітки з особливими потребами з ГО “Світ для дітей” разом із батьками.
Заходи відбулись за сприяння Фонду Ігоря Гузя “Прибужжя”.
Історія Великодньої писанки з вуст Олександри.
“Великоднє яйце – це знак відродження всього живого, пробудження. І пов’язане воно з Воскресінням Христовим дуже давно. З переказів дізнаємося, що коли Марія Магдалина пішла з проповіддю світом, то римському імператорові Нерону, мучителеві християн, принесла крашанку й привітала його словами «Христос Воскрес!» Нібито відтоді яйця на Великдень фарбують і називають крашанками. А коли майстри наносять на них візерунки, розписують їх, то такі яйця називають писанками.
До речі, походження української писанки залишається малодослідженим: археологія не має жодних свідчень існування на теренах України (Київської Русі) розписаних яєць, тим часом як на території сусідньої Польщі під час розкопок могил Х- ХІІІ століть знайдено розписані шкаралупки і навіть одну цілу писанку.
У багатьох культурах існує образ яйця, в якому зароджується життя. Тож і дарували писанку на знак перемир’я (тобто – де є яйце, там зароджується мир), на побажання здоров’я (людина оживає після хвороби), краси, врожаю, закопували в землю або підкладали під вулик (щоб, мовляв, не всихали городи й сади, не гинули рої бджіл). Тобто з яйцем пов’язували щось нове, і те нове мало нести позитив. До того ж, яйце – овальне, не має ні початку, ні кінця, тож і життя з його позитивами, зародження якого воно символізує, має бути безкінечним.
У багатьох народів світу й дотепер існує звичай використовувати яйця у Великодніх святкуваннях, але вони переважно роблять крашанки; якщо і розписують яйця, то дуже просто. В Україні ж писанкарство досягло найвищого рівня розвитку і стало окремим видом мистецтва, а писанка – одним із культурних символів України”.
