Селищу на Любомльщині виповнилось 575 років з часу першої писемної згадки

Цьогоріч минає 575 років від часу першої відомої писемної згадки про селище Головно (1444).

Про це повідомили на сторінці Любомльський краєзнавчий музей у Facebook.

Територія селища заселена ще в період мідного віку (ІІІ тис. до н.е.). Тут також виявлено велику кількість знарядь праці та предметів озброєння й побуту доби бронзи, залізного віку, давньоруського періоду та доби Галицько-Волинської держави.

Перша відома писемна згадка про селище відноситься до 1444-го року. Тоді воно належало литовському боярину Волчку Рокутовичу.

У документах від ХV – до середини ХХ ст. селище носило назву «Головно».

Головно яке входило у Любомльське староство було в складі Польщі. Згідно люстрації 1564-го року, в селі було 15 робітних кметів, що проживали на 12 дворищах, платили податку по 14 грошів і по дві курки, 10 яєць і мірку вівса; 3 боярів, які давали мед і 8 флоринів; 17 городників і 2 коморників, 2 ковалів, 2 дьогтярів, 3 рибалок.

Окрім цього тут функціонували корчма та водяний млин. Місцеві жителі також займались і лісовим промислом: випалювали поташ, виробляли ком’яги тощо.

У 1618-му році згадується, що в с. Головно функціонувала Покровська церква, яка в 1620-му році була переведена в унію.

У 30-40-х роках ХІХ ст. селяни відробляли 2-3 дні панщини, а також сплачували ренту. Граф Владислав Браницький мав у Головно 2 корчми.

У 1876-го році в Головно було відкрите однокласне сільське народне училище. До того в селі працювала церковно-парафіяльна школа. В 1903-го році при сільському училищі відкрився клас для дорослих, в якому навчалося 90 хлопчиків і 10 дівчаток.

Ще під час Першої світової війни Головне перебувало в зоні воєнних дій. Тому вже у 1915 році почалася масова евакуації жителів села. Частина їх виїхала у східні губернії, (Пензенську, Самарську і Тамбовську).

В липні 1915-го року село було зайняте австро-угорськими військами. В грудні 1916-го року в с. Головно Українські Січові Стрільці відкрили українську школу, де вчителем був військовий Яків Кобилянський.

З початком ІІ світової війни, зі вступом в село військ Червоної армії , 24-го вересня 1939-го року було створено перший сільський комітет, головою якого став Солодуха Пилип, також організовано міліцію.

25-го червня 1941-го року с. Головно було окуповане нацистськими військами. Воно стало центром Головнянської районової управи. В період війни загинуло 103 жителі села, 40 юнаків і дівчат вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

22-го липня 1944-го року Головно було зайняте радянськими військами. Відразу після зайняття відновили діяльність районні та сільські ради депутатів, розгорнулися роботи з відбудови господарств.

З проголошенням незалежності смт. Головно стало центром Головнянської селищної ради Любомльського району Волинської області. Згідно перепису населення 2001 року кількість населення становила 3190 осіб.

Нині в селищі діє середня школа, школа-інтернат, пожежна частина,лісництво, будинок культури, амбулаторія, дитячий садок, поштове відділення та ін. В селищі діють зразковий аматорський дитячий танцювальний колектив «Хуторянка», Народний чоловічий вокальний ансамбль «Соколи» тощо.

Відомими уродженцями селища є Солодуха Антон Якович – Герой Соціалістичної праці, Оксентюк Іван Євтухович – архітектор, лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка, Лещук Віктор Пилипович – доктор економічних наук, професор.

Сьогодні селище Головно є центром Головненської ОТГ.