Олександра Шутко: “Я вирішила, застосувавши свої журналістські та наукові навички, написати книгу про справжню Роксолану”

Якою ж насправді була Роксолана?

Відповідь на це запитання може дати уродженка Нововолинська, молода журналістка з музичною освітою, мистецтвознавець Олександра Шутко. Нещодавно вона випустила книгу «Роксолана: міфи та реалії», презентація якої відбулася на цьогорічному форумі видавців у Львові. Видання здійснило справжнісінький фурор, читачі його розкупили у перший же день, – пише Рідне місто Володимир.

Роксолана – це непересічна особистість в історії України, Туреччини та й, зрештою, усього світу, це перша жінка-простолюдинка, якій вдалося підкорити серце султана та стати матір’ю його наступника. Тож не дивно, що люди завжди цікавилися цією постаттю. Про цю жінку було написано чимало романів. На п’ятому році незалежності, у 1996 році, режисер Борис Небієрідзе зняв перший український телесеріал «Роксолана», головну героїню у якому зіграла Ольга Сумська. Коли фільм вийшов на екрани телевізорів, його дивилися цілими родинами, не пропускаючи жодної серії. У 2011 – 2014 роках був відзнятий найдорожчий проект в історії турецького телебачення – «Величне століття. Роксолана». Цей серіал набув популярності у багатьох країнах світу. Звісно, сюжет українського фільму відрізнявся від того, який показали турки. По-різному описували Роксолану і письменники. Тож наша землячка, яка у ті часи була найвпливовішою жінкою у світі, для нас цілковита загадка, оповита багатьма міфами та легендами. Історію життя Роксолани вивчали чимало українських, польських, російських, американських, турецьких дослідників-науковців. Олександра Шутко вирішила зібрати усі ці дослідження і написати книгу. На сторінках свого видання наша землячка розвіює усі міфи, якими обросла постать Роксолани за майже півтисячоліття.

Нам вдалося поспілкуватися з Олександрою. Нині вона живе та працює у столиці, однак нещодавно приїздила до батьків у Нововолинськ.

Народилась Олександра у 1979 році у шахтарському містечку. Батьки працювали на шахті, потім – в «Укртелекомі». З дитинства вона навчалася грі на фортепіано. Після закінчення школи у 1996 році вступила до Волинського музичного училища, яке закінчила з червоним дипломом. Згодом вступила до Національної музичної академії України в Києві.

– Під час навчання у столиці я вперше відчула, що виконавська діяльність і викладацька – це не моє, – розповідає Олександра. – Тоді ж почала писати про музику і не тільки. Через те продовжила своє навчання в мистецтвознавчій аспірантурі. У 2011 захистила дисертацію про сучасних українських композиторів, отримавши ступінь кандидата мистецтвознавства. На той час я вже працювала журналістом газети «Вечірні вісті». А розпочалася моя журналістська діяльність у 2005 році. Я написала скандальну статтю про українофобські настрої певних діячів мистецтва і принесла її в редакцію цієї газети. Після цього редактор запропонував мені спів­працю, а через деякий час я вже працювала там у штаті журналістів. Але писала не про музику, а про незаконну забудову Києва, наркопритони тощо.

– Чому почали вивчати саме Роксолану, адже серед українців є чимало цікавих постатей, про життя яких мало що відомо?

– Коли усі знайомі та подруги намагалися удосконалити свою англійську, я вирішила вивчити екзотичну для України мову – турецьку. Чому? Важко сказати. Якось завжди відчувала потяг до історії та культури цієї держави. Можливо, це невипадково. Адже моє дівоче прізвище Патай містить натяк на східне походження. Хоча ніякої інформації про східних родичів у нашої родини не збереглося. Мій батько, Євген Патай, родом із Львівщини, а мама Ольга – росіянка.

Я почала їздити до Туреччини, аби вдосконалити знання мови, купувала там книжки. Багато читала, здебільшого історичні твори про гареми та, звісно ж, про нашу землячку Роксолану. Тема Османської імперії, в часи якої жила наша землячка, користується великою популярністю у Туреччині. Її дослідженням займаються чимало науковців. Тож, прочитавши з десяток таких книг, зрозуміла, що ми зовсім по-іншому уявляємо собі те, якою була Роксолана. Навколо неї в Україні є чимало міфів та легенд. Тому я вирішила, застосувавши свої журналістські та наукові навички, написати книгу про справжню Роксолану.

– Звідки черпали інформацію?

– Особисто знайти щось в архівах я не могла, бо усі османські документи староосманською, а не турецькою мовою. На могилах османів та мавзолеях і палацах здебільшого написи арабською або також староосманською. Усю інформацію отримувала від турецьких учених. Спів­працюючи з ними, отримала чимало достовірних фактів. Дуже багато відомостей одержала з польських, західноєвропейських, американських досліджень.

– Які ж саме міфи Ви розвінчуєте у книзі?

– Перш за все, про те, що Роксолана не була вже аж такою патріоткою свого рідного краю, як у нас прийнято вважати. Неправдою є й те, що її викрали з власного весілля. Роксолану забрали татари, коли вона була 9-10-річною дівчинкою. Спочатку українка виховувалася у палаці кримського хана. А в 14-15 років була передана у Стамбул. Тому вона не могла багато пам‘ятати про рідний дім та землю.

Роксолану для Сулеймана обирала його мати, Айше Хафса-хатун. Вона попросила родичів з Криму привезти для сина найпривабливішу, найрозумнішу наложницю. Нею, власне, й була Роксолана. Арабські джерела стверджують, що у Стамбулі українка довгий час жила у тітки султана Сулеймана, і лише згодом її доставили до султанського палацу. У 16 років наша землячка народила первістка Мехмета.

Роксолана не була підступною інтриганкою, як її зображають письменники та кінематографісти. А кмітливою жінкою, яка мала жагу до знань та життєствердний темперамент. Вона доволі швидко вивчила староосманську, арабську мови та фарсі (перську) і почала сама писати прекрасні любовні листи султану Сулейману (7 із яких дійшло до наших часів). А ще додавала до них власноруч написані поетичні рядки – газелі та рубаї. Турецькі вчені-мистецтвознавці не можуть зрозуміти, як жінка-чужинка змогла оволодіти тонкощами східного віршування. Відомо також, що вона особисто листувалася з польськими королями.
Міфами є й те, що Роксолана носила корони та діадеми, як показано в серіалі «Величне століття». В її мавзолеї у Стамбулі збереглися льняні пов’язки завширшки 4 – 4,5 см, гаптовані золотими, срібними та шовковими нитками, які вона надягала на голову, зав’язуючи їх ззаду на вузол. На свята та інші урочисті моменти її бачили у конусоподібних або трикутних головних уборах, всипаних перлами, смарагдами та рубінами, які називаються хотозами. У них вона зображена на багатьох портретах.
А ще у Роксолани було не 5, а 7 дітей. Мурад та Абдуллах померли у дитинстві. Абдуллаха вона народила того ж 1522 року, що й Міхрімах. Існує версія, що у проміжку між народженням Баязида та Джихангіра Роксолана також вагітніла, але народжувала або мертвих дітей, або ж вони помирали невдовзі після народження. Тому й не дивно, що її останній син отримав ім‘я Джихангір, тобто «той, що увійшов у світ». Адже він вижив, проте мав фізичну ваду – горб. Після цього, скоріш за все, Роксолана вже не народжувала дітей.

Цікаво, що в султана Сулеймана, окрім Міхрімах, була ще одна донька, Разіє, про яку не згадують ні кінематографісти, ні письменники. Вона, скоріш за все, від Махідевран, першої дружини.

Роксолана померла від мезотеліоми, тобто злоякісної пухлини легень. Відомо, що в останні роки життя її турбував різкий біль у грудях. Тоді їй приписали мікстуру з соку цибулини осіннього крокусу. Велика доза колхіцину, яка міститься у цій рослині, викликає ті ж симптоми, що й при отруєнні миш’яком. Тож не виключено, що саме ці ліки прискорили смерть султани.

– Настя Лісовська – це справжнє ім’я Роксолани?

– Настя та Олександра Лісовська – це вигадані польськими та українськими письменниками імена. Справжнє ім‘я Роксолани (так її називали європейці у XVI ст.), на жаль, невідоме.

– Чи правда, що турки звинувачують Роксолану у тому, що залишила їм ген пияцтва?

– Так, турки кажуть, що Роксоланин батько-піп був пияком, тож і її син, султан Селім ІІ, теж пиячив. Але це нісенітниця. Адже, по-перше, алкоголіки у вінценосній династії османів траплялися і задовго до появи Роксолани у Стамбулі. А по-друге, ніхто точно не знає, чи вживав оковиту батько Роксолани. Про нього, крім того, що він священик, нічого не відомо. Як і про матір Роксолани.

– Відомо, що Роксолана була дуже багатою жінкою…

– Щодня султан Сулейман виплачував Роксолані 2 тис. акче, що за сьогоднішніми розрахунками дорівнює майже 6 тис. американських доларів. На рік Хуррем-султан, за сучасними мірками, отримувала 2 млн. 146 тис. 200 доларів. Ця платня зберігалася за нею до самої смерті й більше нагадувала річний прибуток невеликої французької провінції.

Ці гроші вона витрачала на подарунки для відданих слуг. Але найбільше грошей султана вклала у благодійні проекти. Будувала комплекси з мечетями, лікарнями, їдальнями для бідних. Багато корисного вона зробила у священних для мусульман Мецці та Медині. В Єрусалимі звела мечеть, притулок для прочан. Чимало з цих будівель й досі використовуються за призначенням.

– Ви б не хотіли зняти фільм про справжню Роксолану?

– Думаю, ні, скоріше, я би хотіла зняти фільм про іншу українську султану, родом із українського Поділля, Надію, що стала матір‘ю султана Мехмеда ІV та валіде Хатідже Турхан. Про цю жінку також згадано у моїй книзі. Надія потрапила до гарему свого чоловіка, султана Ібрагіма І, у 1640 році. Разом із сином-султаном у 1672 -1673 роках вона приїздила на батьківщину. Саме завдяки їй гетьмани Хмельницький, а потім Дорошенко порозумілися з султаном та узяли османський протекторат і пішли разом з османським та татарським військом воювати з поляками, які зазіхали на православну віру українців.

Нині я працюю над романом про Хатідже Турхан. Уже написана його перша частина, тож незабаром книга зможе вийти у світ.
Незабаром Олександра планує приїхати до рідного Нововолинська, можливо, навіть проведе презентацію своєї книги, тож усі бажаючі можуть завітати до шахтарського містечка, аби не просто придбати книгу, а й поспілкуватися з її автором.