Андрій Боровський: Бути власником книжкової крамниці сьогодні – це фанатизм

Андрій Боровський  – власник однієї із небагатьох книжкових крамниць у Нововолинську – “Світ книги”. Він читає із п’яти років – в цьому велика заслуга батьків. Друковане слово завжди було рушійною силою свідомості людини.

Про особливості бізнесу книгорозповсюдження, про те чим цікавляться нововолинські читачі сьогодні, які справи нині із українською книгою на ринку, про книжкові рейтинги та електронні книги йтиме розмова із Андрієм Андрійовичем.

– Як і коли Ви розпочали свій бізнес, чим Вас привабило книгорозповсюдження?

– Бізнесом ми розпочали займатись ще із 90-х років, починали з продажу іграшок на ринку. Перший магазин відкрили в кінотеатрі, там продавали канцтовари. Десь в 1995 році завідуюча книжкового магазину Надія Іванівна звернулась до мене з пропозицією взяти на себе керування крамницею, тоді вона сказала: “Я знаю, що ти не зробиш з нього винний магазин”. Цю книгарню я відвідував із 6-ти років, змалку любив читати.

В той час всі займались продуктовим бізнесом, машини ганяли а нам підвернувся такий от вибір – зовсім неочікувано я почав робити те про що мріяв.

– Чи був вигідним такий бізнес тоді як Ви його розпочинали? Як справи йдуть сьогодні?

– Коли ми починали  – це було вигідно. Сьогодні звичайно стабільності немає, та виникає питання – що зараз вигідно взагалі? Бути власниками книжкової крамниці зараз  – це фанатизм.

– Хто ваш читач, яка аудиторія книгарні? На Вашу думку, хто найактивніше сьогодні цікавиться літературою?

– Сьогодні дуже активна молодь,  люди віком від 13 до 30 – це найактивніші читачі, вони цікавляться усіма новинками, зокрема популярності набуває психологічна література.

– Чи читають нововолинці українських класиків? Як змінились інтереси читачів порівняно із минулим роком? Якими мовами представлені книги у вашій крамниці?

– Дуже рідко до нас приходять за класичними творами – або учні, кому книга треба по програмі, або старші люди.  Вже традиційно люди беруть Шевченка. Дефіцитом останнім часом стали твори Стуса та Симоненка.

Після Майдану дуже зросла зацікавленість людей до національної україномовної літератури. Книги присвячені революційним подіям беруть дуже активно. Це “94 дні. Євромайдан очима ТСН”,  Рудневич  “Я із небесної сотні”, “Армагеддон на Майдані” (зараз зникла з полиць), дитяча “Казка про Майдан”. Щоразу в нас з’являються новинки.

Проте зараз читач шукає літературу так би мовити для заспокоєння, для психологічної рівноваги.

Щодо мовного асортименту – українська, російська, англійська.

– Як нині справи із українською книгою на ринку? Чи стала вона  конкурентноспроможною?

– Порівняно із минулими роками українська книга досить укріпилася на ринку. Наша книгарня зараз акцентує увагу на українській літературі, з російської літератури залишились лише класики (ідеологічно незаангажовані). Щоправда, останнім часом часто запитують Достоєвського. Вражає те, що ним цікавиться молодь. Москальський ширпотреб ми не завозимо зараз принципово. Якщо в 90-х на початку 2000-х весь акцент був на російській літературі, ще на початку 2010 року люди активно запитували романи про криміналітет та “ворів”, то зараз любителі такого жанру перейшли на іронічні детективи, скажімо романи Іоанни Хмелевської, Дар’ї Донцової. Хоча я не розумію  – як Донцова може писати в день по дві книжки? Для мене її романи – це діагноз, а декому подобається. В свій час так Знаменський робив, але для нього книги під його прізвищем писали студенти. Особисто я був фанатом Таманцева, допоки він не почав писати ідеологічний російський роман, який літературою то і не назвеш.

– Я так розумію Ви не лише книгорозповсюджувач, але й активний читач, це так?

– Щоб щось успішно продати, потрібно добре знати що ти продаєш. Про книги і про авторів потрібно розповідати, особливо про сучасних українських маловідомих. Наприклад, Світлана Талан – це письменниця із Сєвєродонецька, пережила мовну окупацію, отримала премію Гончара, сьогодні пише чудовою українською мовою про важливі речі, – і це цікаво слухати потенційному читачеві. Про кожного автора є якісь цікаві факти. Той самий львівський жіночий клуб який два роки тому створили молоді письменниці, їхніми фотопроектами вибухнув Інтернет, вони стали цікавими молоді, а їхні твори дуже активно почали читати.

– Чи можна у книгарні “Світ книги” замовити ту чи іншу книгу?

– Замовлення практикується. Якщо книга українського видання її дістати не проблема, якщо говорити про російське видання, то ми їх шукати і замовляти не беремось. Тішить те, що 95% мешканців нашого міста віддають перевагу україномовним книгам. Ми співпрацюємо із декількома видавництвами, але є такі книги які важко дістати, або ж ціна її буде досить завищеною, адже на це накладаються витрати по перевезенню. Буває, що через Інтернет замовити дешевше, про це ми відразу кажемо покупцю.

Важливо те, що найпопулярніші видавництва знаходяться у Донецьку, а зараз там самі знаєте яка ситуація. Їхні видання буди дуже якісними, і, важливо – україномовними.

– Ви маєте домашню бібліотеку?

– Мав… Читати книги я став із 5 років. Наша домашня книгозбірня нараховувала декілька тисяч книг. Але так як ми щедрі, а друзів та знайомих в нас багато, то багато книг лишилось на руках. А решту – два ящики –  ми вирішили віднести в книгарню.

В колекції лишились стародруки, які я нікому не показую.

– Електронна чи друкована книга? Хто перемагає сьогодні? Чи може статись таке, що друкована книга відійде і буде цікавою лише для вузького кола читачів?

– Друкована книга ніколи не відійде. Сучасні технології ніколи не замінять спілкування людини із паперовим виданням. Також друкована книга має певний сакральний підтекст, вона наповнюється енергетикою людини яка її читає, стає її частинкою. Читач відчуває свою книгу, якщо вона паперова. Електронна – це даність сучасності, сьогодні вона є завтра прийде щось інше, а друкована книга залишиться. Електронне слово – це неживе слово, а друковане на папері – живе, і це відчуваєш коли читаєш.

Тим більше завжди будуть такі видання які принципово не будуть продавати електронні варіанти книг.

Якщо ж письменник закликає аудиторію купувати його твори у електронному вигляді він все ж не відмовляється від друкованої книги, – ось такий парадокс.

Ще хотів би додати, що наше місто не підлягає під топові рейтинги книг, є шалено популярні твори в Україні які часто є нечитабельними для наших жителів.

 – Кому із письменників Ви особисто імпонуєте?

– Є декілька настільних книг. Досить давно віддаю перевагу ранньому російському письменнику Бушкову, один із улюблених сьогодні Картер Браун. Але намагаюсь по максимуму бути ознайомленим із усіма новинками які приходять до нас в крамницю.

Оля Івашко, інтернет – видання “БУГ”