Боєць 14-ї бригади Микола Боковня: “Все життя займався архітектурою й вважаю себе архітектором”
Військовослужбовець 14 окремої механізованої бригади Микола Боковня малює ексклюзивні прапори
53-річний Микола Борисович Боковня доволі відомий архітектор, який проектує в основному приватні садиби. Багато будинків у Конча-Заспі та Пуща-Водиці побудовані за його проектами.
– Я народився в Сумах, але з 1990 року живу в Києві, де закінчив архітектурний факультет Київського міжнародного будівельного інституту. Все життя займався архітектурою й вважаю себе архітектором, а ось яким, то вже судити людям. Свого часу працював в «Київпроекті», «Укрпроектреставрації». Останні кілька років я, такий собі, вільний художник, – жартує Микола Борисович. – З чого починається будинок? Все починається з розрахунків, з грамотно складеного архітектурного завдання, тобто замовник має мені чітко розповісти, що він хоче. Він має мені довіритися, аби я зміг об’ємно-посторово відтворити його бажання. І зробити це так, щоб помешкання в майбутньому було зручним і комфортним. Обумовлюємо обов’язково стилістику. На жаль, у нас більшість схильна до, так званої, архаїки, що в народі називають класикою. Але інколи трапляються замовники, які згідні спробувати щось нове. А нам, архітекторам, так хочеться працювати в сучасних стилях, в своєму стилі.
– А який ваш стиль?
– Деструктивізм, прагматизм: тобто прості форми, але дуже люблю працювати з новітніми матеріалами, поєднувати зовсім різні матеріали, які, на перший погляд, здаються абсолютно не поєднаними. Це, так зване, еко-житло.
Наша розмова триває доволі довго. Микола Борисович з захопленням розповідає про новітні технології в його професії, задумані проекти, нові стилі… А навкруги нас… танки, «Урали» інша військова техніка. І розмовляємо ми в палатці в таборі танкового батальйону 14 окремої механізованої бригади, а не в майстерні, де б годилося вести мову про стилістику архітектури.
Микола Борисович не приховує, що впродовж року «воював» з телевізором, матюкався, коли переглядав новини. А потім… Не витримав і пішов в військкомат.
-Там зі мною трапилася кумедна пригода. Я ж забув, що в інституті у нас була військова кафедра й я маю звання офіцера запасу. Попрямував у відділ, де перебувають на обліку рядові. Там мені сказали, що я не туди потрапив. Що значить не туди, обурився я?! Вже подумав, що мені й далі доведеться «воювати» з телевізором. Потім мені пояснили, що офіцери запасу обліковуються в іншому відділ, який знаходиться на іншому поверсі. Так і став я старшим лейтенантом Боковнею, який ще й контракт підписав! – жартує Микола Борисович.
– Кажуть творчим людям нелегко адаптуватися в новому колективі, звикнути до абсолютно незнайомої атмосфери. Чи знайшли спільну мову з танкістами?
-Ви знаєте, знайшов. Бо завжди пригадую фразу з російського дитячого віршика: «Люди разные нужны, люди разные важны». Так і в нас: хлопці всі різні, тому не обходиться, звісно, без суперечок. Втім, можу впевнено сказати, що в нас справжній чоловічий колектив! Знаєте, тут у нас простіше й чесніше, аніж в колективах на гражданці.
Коли мова зайшла про прапори, які Микола Борисович малює й які є вже в багатьох містах України, здалося, що чоловік засоромився.
– Колись мої хлопці запитали, чи можу підписати прапор діткам в школу на знак вдячності за солодкі подарунки. Подумав, то чому ж не можу: кожен архітектор мусить малювати. Хоча це в мене виходить, звісно ж, не так як в художника… Мені зробили комп’ютерну роздруківку танку й намалював його на нашому українському прапорі. Потім попросив у хлопців, аби роздрукували більш детальну копію танку, БМП, БТРа. І так поступово почав удосконалювати малюнок. Знаєте, я ж таким чином підтверджую свій фах. Дуже хочу, аби руки не заіржавіли! Чесно, я просто щасливий, що маю змогу й тут, на війні, вдосконалюватися професійно!
Микола Боковня дуже прискіпливий до своєї роботи, кожнісінький штрих у нього має лягти ідеально. Не терпить поспіху, бо так, каже, вся робота піде нанівець. Коли вдень багато службових справ і не вдається викроїти годинку-другу аби малювати, чоловік робить це вночі.
Коли Микола Борисович розповідає й показує жовто-блакитні прапори із зображенням військової техніки й надписами, то здається, що це частинка душі «танкового» архітектора, як називають Миколу Борисовича в батальйоні.
Отож, коли ви побачите синьо-жовтий стяг з професійно нанесеним малюнком і підписом «14 окрема механізована бригада», можете бути певні, що це робота старшого лейтенанта Миколи Боковні.
Прес-офіцер 14 окремої механізованої бригади
Оперативного командування «Захід» лейтенант Надія Замрига
