Точка зору. Вибори до місцевих рад: чого нам боятись, що очікувати, на що сподіватись?

Своє бачення теперішньої виборчої кампанії вперше у житті хочу висвітлити у засобах масової інформації.

Почну з нових партій.

УКРОП. Партія створена недавно і явно на противагу пропрезидентським партіям. Дана політична сила декларує ціль створити нову, успішну, незалежну, демократичну Україну. Мета зрозуміла: більшість людей, і я в їх  числі,  – однодумці УКРОПу.

Ігор Палиця, член Політради УКРОПу, виступаючи у Луцьку на представленні кандидатів у депутати до місцевих рад, заявив, що більша частина представлених сьогодні кандидатів від УКРОПу – це «молода кров». Ці люди бачать проблеми у суспільстві і знають, як досягти результату. Але у мене інша думка щодо «молодої крові». Ігор Палиця, звісно, має право й на помилку.

Керівник Володимир-Волинської міської організації УКРОП Сергій Радкевич далеко не «молода кров». У своєму свідомому житті він «трудився» на державній службі: митниця, податкові інспекції Володимира-Волинського, Нововолинська, Любомля, які очолював.  Останні декілька років ніде не працює, проте на заощадження з «державної зарплати» побудував у парку центральної лікарні добротний будинок, купив «Мерседес». Зараз у цьому будинку живе нібито його колишня дружина. Пан Радкевич звів і другий будинок, точніше – палац у дусі Януковича, на землі, яку віджав у підприємства «Вуглерозвідка» за начебто несплачені податки. Ця земля дісталася за тільки йому відомі преференції, оминувши черги на відведення ділянок для інших забудовників. До цього палацу став доречним джип «Тойота», що вартує немалих грошей. Аби так жити, треба чесно працювати на державній службі мінімум 100 років. Керівник Володимир-Волинської організації УКРОП – це не «молода», а «протухла кров». Він не буде будувати НОВУ УКРАЇНУ, бо йому дуже затишно у  цій наскрізь пронизаній корупцією і зневагою до людей країні.

Василь Сусік – це теж «молода кров»? Ні, це людина без принципів, яка була вже у всіх партіях. Будучи депутатом багатьох скликань, окрім депутатських заяв,  він нічим себе не проявив.

А от Володимир Грек – це «молода кров». Він боровся за Україну на Майданах, має принципову державницьку позицію стосовно нашої країни. Голова люстраційного комітету, ця людина гідна бути кандидатом у депутати. Йому некомфортно живеться у теперішній Україні – і він буде її перебудовувати. В УКРОПі є ще багато достойних людей, мета яких – розбудова України, багатої і незалежної, де пріоритетом будуть люди праці, а не корупціонери і негідники.

Нехай у даному випадку дасть коментар щодо Радкевича Валерій Діброва, як по Савельєву, нібито прибічнику регіонала Сергія Ковальчука, власника «Укрпетроль». Правда, сумніваюсь, що він ним був. А те, що Сергій Ковальчук є бізнесменом з великої літери – це так. Меценат, людина, яка нікому не відмовила у допомозі.

«Наш Край». Сліпий побачить, що це є філія «Солідарності». Дійові особи ті ж самі, що були депутатами від багатьох провладних партій, трошки розбавлені новими постатями.

Радикальна партія, очолювана неоднозначним і харизматичним Олегом Ляшком.  Серед прихильників цієї політичної сили у Володимирі є цікаві фігури: Віра Чайковська – багаторічний депутат міської ради, яка теж змінила немало партій. Будемо сподіватися, що у складі Радикальної партії вона принесе користь місту.

Едуард Залуський – редактор незалежної газети – йому і козир в руки. Бути представником від народу – це велика відповідальність. На мою думку, в Едуарда Ярославовича є потенціал  до служіння народу.

Анатолій Кублій – нова постать у політиці, успішний бізнесмен, не замішаний у навколополітичних інтригах. У нього має бути своє бачення ситуації і кому як не йому боротися за зміни. Радикальна партія зобов’язана зайняти свою нішу у  політичному житті регіону, за нею майбутнє, її підтримує багато достойних особистостей.

«Солідарність» – партія Президента України. Відповідно, під її крило йдуть ті, хто працює при владі,  і не тільки. Один з кандидатів на посаду міського голови – Петро Саганюк. Неоднозначна  особистість. Але його безперечний плюс – це Володимир, наш Володимир, якому він присвятив частину свого життя. Неможливо від’єднати від Саганюка новий парк, нові заасфальтовані й освітлені вулиці, чистоту і порядок та його бажання служити Володимиру.  Серед його недоліків, мабуть, певна авторитарність, недостатня увага до засилля  польських автомобілів  у місті, брак автостоянок, неналежна увага до дворів багатоповерхівок, вщент заповнених автівками, що заважають комунальникам та іншим службам виконувати свої обов’язки.

Бульвар Шевченка – теж дітище Петра Саганюка, до якого він доклав чимало зусиль.  Ця вулиця – окраса Володимира і рідкісна за красою в Україні. Але він нищиться великовантажним транспортом, зокрема підприємством «ПанБуд», яке і вдень, і вночі доставляє і вивозить сотні тонн вантажів, тим самим руйнуючи  базальтову бруківку, що лежить на дубових палях. Неозброєним оком видно: відрізок дороги від площі до повороту на «ПанБуд» – у нормальному стані, а від «ПанБуду» до залізничного вокзалу – нищівно зруйнований «ПанБудом».

У депутати від «Солідарності» йде багато достойних і досвідчених людей. Молодь «Солідарності» впорається з покладеними на неї задачами на ниві служіння Володимиру.

«Свобода» – партія однозначно проукраїнська, націоналістична, яка послідовно відстоює інтереси патріотизму та українського суспільства. Список кандидатів від цієї політичної сили вражає різноманітністю. Молодий Іван Гомза, тренер ДЮСШ відстоює інтереси громади с. Охнівка в питанні переходу місцевого храму з Московського патріархату до Київського. Бійці АТО, волонтери – ці люди повинні відіграти свою важливу роль, на них надіється суспільство. Андрій Хілінський – приклад нам усім, зразок служіння Батьківщині. Відстоюючи незалежність України, він був важко пораненим. Здоров’я йому і наснаги!

Об’єднання «Самопоміч» рішуче вийшло на політичну арену і показало, що зараз служити Україні – затребувано як ніколи. Кандидати в депутати від «Самопомочі» – це свідомі самодостатні люди, які декларують людську позицію, знають стан справ у країні та війську. Якщо орієнтуватися по списку кандидатів всіх рівнів, то безперечними лідерами є Костянтин Зінкевич, Олексій Панасюк, Олег Венгер, Владислав Дем’яненко. Не хочу образити всіх інших, але загалом це достойне товариство, що працює на благо українського народу, зокрема на українську армію, яку вони піднімали з руїн і поставили  на нормальний боєздатний рівень. Але виникає питання, як у цьому списку опинився Ярослав Жук? Аналізуючи його вчинки, я бачу, що, прикриваючись колективом, профспілкою, а тепер – і партією, він переслідує меркантильні цілі. Жук вболіває не за когось, а за власне благополуччя, за зарплату, що становить порядку 7 тисяч гривень, та інші преференції. І це при тому,  що ПТМ «Теплокомуненерго» є збитковим, тарифи для тисяч мешканців Володимира підняли у рази і тепер вони є одними з найвищих в Україні. Може, досить, пане Жук, дурити людей? Чому Ви не освоїли 760 тисяч гривень на лічильники, які виділив міський бюджет? Може, не в депутати треба йти, а готуватися відповідати перед громадою за свої вчинки? Не будуть люди віддавати свої голоси за Жука, який їх принижує. Але незважаючи на такі постаті «Самопоміч» достойна представляти своїх виборців на всіх щаблях влади. Успіху вам!

Інших учасників перегонів не маю бажання аналізувати. Комуністи? Соціалісти? Інші? УДАР, Народний фронт – здані своїми лідерами сильнішому – Петру Порошенку. Але ці маніпуляції користі нікому і ніколи не принесуть.

Щодо кандидатів на мерських перегонах, то лідерами у списку претендентів я бачу Петра Саганюка, Костянтина Зінкевича і Миколу Юнака. Кожен із них має багато сильних позитивних сторін, і я впевнений, що всі вони хочуть служити нам, мешканцям славного Володимира.

Саганюковий досвід і харизма служили місту багато років. Потрібно бути об’єктивним: місту це пішло на користь. Моя думка: «Старий кінь борозни не зіпсує». Костянтин Зінкевич і Микола Юнак мають певні переваги. Це насамперед молодість і невикористаний потенціал. Вони мають позитивний досвід волонтерства та  господарювання і гідні очолити місто. Сергій Коба – гідна особистість, принциповий, знаний волонтер, порядний чоловік, який знає, що потрібно місту.

Юрій Хомич – боєць. Відважна людина. Пішов добровольцем в АТО, щоб захистити  всіх нас від окупантів. Має життєвий і військовий освід. Він також достойний крісла міського голови.

25 жовтня –вирішальний день для всіх нас. Це день виборів до місцевих рад. Ми вже не раз помилялися, вірили брехунам, злодіям, популістам.

2015-й рік – важливий у нашій історії. Вибираючи, думай, чи достойному віддаєш свій голос. Гідних більшість, головне – не помилитись.

Володимир Власюк, уродженець і житель Володимира-Волинського