Літо — час відпусток. Білорусь, як вона є

Прийшло літо. Прийшов час відпустки. Думаючи над тим, як відпочити вирішили з дружиною провести час оригінальним способом. Всі їдуть в Туреччину, Єгипет, Одесу чи на рідний Світязь, а ми вирішили сісти в машину і зробити екскурсію в сусідню нам державу Білорусь. Тим більше, що за останній час багато хто з моїх знайомих казав: “Куда нам до Білорусії, там краще чім в Європі. Там такі дороги, такі продукти, всі заводи і колгоспи працюють, там…”.

Отже сіли ми в машину, взяли гривні, трохи доларів( бо кажуть, що гривні обмінювати на білоруські рублі не вигідно), і взяли банківську картку. Заправив я машину метаном( в мене машина на метані) і рванули через Ковель, Ратно на кордон з Білоруссю. Доїхали до кордону і побачили чергу машин метрів з 500. “Це субота”, – сказав один колега по черзі( напевно їздить часто). Через 30-40хв., Доїхали ми нарешті до прикордонників.  Направили нас в зелений коридор і ось через годину бюрократичних процедур ми перетнули Україну і під’їхали до Білоруської митні( так митниця звучить по білоруськи). Там все було серйозніше. Три рази ми показували вміст машини, заповнювали документи. Але різниця в тому, що не я ходив по працівників митниці, а вони підходили до машин і допомагали в здійсненні процедур, що забезпечило швидший процес і в принципі вони у три рази краще зробили свою роботу.

Все минулось ми перетнули кордон Білорусі і почались наші пригоди в Білорусі. Ми орендували електронний зчитував для платних доріг( в країні такі існують) і поїхали в славне місто Брест. Слова знайомих підтвердились. Дороги прекрасні, узбіччя чисті і покошені. Доїхали ми до Бреста і почали шукати де можна поселитись в готель чи угіддя( в Інтернеті писали, що таких багато і вони дешевші за готелі). Про ніякі угіддя ніхто з мешканців міста не чув, а готелі показали. Побачивши перший з них я подумав, що за радянський союз( величезна сіра будівля з таких, які Оля Фреймут розриває на шматки в програмі “Ревізор”), і запитав перехожого: “а де у вас невеликі приватні готелі?” На що отримав нахабство і непорозуміння чоловіка зі словами: ” а чем Вас этот не устраивает, у нас все отели государственные”. Я пройшов усі. Ціна від 700 до 1500 гривень в  національній валюті. При тому, що умови далеко не найкращі,  і ніхто нас особливо не чекав і обійми не розкривав. Прийшлось брати те що є, хоча був варіант ночувати в машині.   Пішли по вечеряти. Шукаємо кафе з білоруською кухнею. Обійшли пів міста, а кафе то немає. Лише ресторани при готелях. Запитали знову перехожого, і він вказав на парк відпочинку і сказав, що там є трактир з білоруською кухнею. Пішли туди. Запитали офіціанта про білоруські або можливо брестські страви. Є тільки дранники. Я здивувався. Невже крім картопляних млинців немає чим похвалитись центровому трактиру обласного центра країни? Виявилось немає. При тому що ціни захмарні. Прийшлось в подальшому купляти продукти з супермаркетів і їсти як всі Білоруси – в машині( я таке бачив масово).

Зранку встали і поїхали в Брестську крєпость. Такої крепості я в Україні не бачив. Вона гігантська. Море фортифікацій, каналів, три брами… А все інше, це пам’ятники захисту від німців 1941 року. Величезна зірка на вході і “вставай страна народная… Я був здивований, що крім невеликого павільйона де залишки старих розкопок, багато столітньому місту немає що показати. Так, як і кругом все чисто і прибрано. Так туристів хватає, але невже Білоруси забули, що вони були раніше ніж 1941 рік?

Після крепості поїхали в “Бєловєжську пущу”. Дорога прекрасна і ось через 40хв. Ми там. Взяли білети у вольєри і в резиденцію Діда Мороза. Вольєр із тваринами крім Зубрів нічого цікавого нам не показав. Скажу більше Рівненський зоопарк у 100 разів насиченіший, цікавіший і різноманітніший. Резиденція Діда Мороза вразила різьбою по дереву. Майстри просто молодці. Хоча звичайно ж літня програма слабенька і не продумана, надіюсь зимова краща.  Все інше в пущі це гарний, доглянутий ліс, де люди катаються на велосипедах і ходять пішком. Доречі велосипедний рух дуже сильний як в місті, так і по селах. Кругом велосипедні доріжки. Отже побувавши в Респібліці Білорусь можу сказати свої певні висновки.

1. Дороги дуже хороші.
2. Чистота вражає.
3. Море плакатів з патріотичними закликами і закликами до чистоти.
4. Забирають права водія за перевищення швидкості, обгон в недозволеному місці, за алкоголь за кермом забирають в наручниках.
5. На полях дуже багато корів, що свідчить про те, що молочні і напевно інші продукти не з хімії, а натуральні.
6. Народ не привітний і хамовитий, при тому скрізь.
7. Білоруської мови не чув ніразу. Таке враження, що вона не існує.
8. Море пам’ятників борцям з фашистами.
9. Майже все державне. Де вони беруть гроші на дорогі машини, які їздять масово по вулицях.
10. Практично кругом можна розрахуватись карточкою.
11. Українських продуктів на полицях практично немає.
12. Кордон з Польщею одразу біля міста, а поляків, бусів, які курсують ” на Польшу”, чи взагалі впливу Польщі не відчув.

То що доброго ми маємо взяти від Білорусів, і що вважаємо добре у нас?