Блондинка на матчі або зворотня сторона районного чемпіонату з футболу

Стартував чемпіонат Володимир-Волинського району з футболу. Про враження від матчу, а точніше – особливостей його організації, – читайте далі.

На відміну від моєї колеги, яка на футбольних матчах почуває себе ледь не 12 гравцем команди (уточнення: йдеться про її внутрішнє відчуття комфорту, але аж ніяк не про вміння грати), я завше намагалась уникати події такого роду. Не розуміла, не цікавилась, з футболістами не зустрічалась, спортом не займалась навіть на уроках фізичної культури – загалом, ніяких тобі точок дотику, що могли б мене привести на трибуни і змусити кричати “Гоооол!”, “Вам борщі варити дома, а не на полі бігати!” чи що там ще зазвичай звучить з вуст футбольних фанів і проходить цензуру.

Але життя – штука цікава і динамічна. Очевидно, моя безпосередня шефиня вирішила, що без огляду футбольних матчів з мене навіть такого-сякого журналіста не зліпити і почала відправляти на всі місцеві події такого штибу.

Сьогодні споглядали перший матч 2016-го року чемпіонату Володимир-Волинського району з футболу. Була запекла боротьба між спортсменами сіл Зимне та Овадне, яка закінчилась рахунком 8-0. Яка причина такої разючої різниці: професіоналізм Зимнівської команди, рідна земля додавала сил, недостатня підготовленість команди Овадного в силу відсутності нормального стадіону для тренувань, – невідомо. Але факт лишається фактом: Зимне сьогодні було на висоті. Принаймні з точки зору футбольної гри.

А ось як приймаюча сторона… Не те, щоб я претендувала на звання футбольного критика, та все ж моя інтуїція підказує, що навряд чи рослинність на полі повинна бути такої висоти. Хіба що господарі, знаючи, наскільки травматичним інколи буває цей вид спорту, вирішили перестрахуватись: мовляв, м’якше падіння буде.

Чи, може, це було зроблено через бажання привітати майбутніх переможців квітами? А що, зручно: кожен по одній з-під ноги зірвав – от вам і букетик. Свіжозірваний, від всього серця.

Мабуть, тому і розмітку почали наносити безпосередньо перед грою, продовжуючи це робити і під час матчу: а раптом квіти би прив’яли від шкідливих випарів?

Але добре, що все ж змогли знайти гроші на фарбу. Бо з прапорцями для бокових арбітрів (якщо я правильно зрозуміла роль цих чоловіків на полі), очевидно, щось не склалось. Мусили вирішувати ситуацію своїми силами.

І якщо ще вищезазначене можна виправдати, для прикладу, нестачею коштів/інвентарю/працівників, то наявність таких “декорацій” абсолютно незрозуміла для мене.

Хоча, я ж нічого не тямлю у футболі. Можливо, саме так і повинно бути?