Вибори на Волині 2014. Розбір польотів
Мажоритарний округ №19 був разом із луцьким 22-гим одним із найбільш непередбачуваних на Волині, – пише газета «Хроніки Любарта».
Олігархів тут не спостерігалося, тому депутатського щастя вирішили спробувати чимало відомих у цих краях людей. До того ж, свободівець Євген Мельник мав початково малі шанси повторити тріумф. Євгена Івановича майже забули виборці, бо після осені 2012 року він забув стежки до них. Мельнику люди часто закидали про це, він пояснював щось про «велику зайнятість у парламенті» й буремні події в країні. Не повірили виборці, й «свободівець» постійно мусив наздоганяти більш динамічних конкурентів.
Кожному своє
19-й округ доволі картатий. Тут і «аграрні» Іваничі, й «військовий» Володимир, і «шахтарський» Нововолинськ, і «контрабандно-поліський» Любомль. Перемогти в ньому міг тільки той кандидат, який працював би системно і швидко, випереджаючи конкурентів за месиджами і діяльністю стосовно різних груп виборців.
Від початку стало зрозуміло, що головна боротьба піде між волонтером Зінкевичем, революціонером Гузем та «ляшківцем» Яремою. Під кінець кампанії останній явно «здувся», і на фініші змагалися найбільше Ігор та Костянтин.
Гузя на початках називали «парашутистом», проте за півтора місяця він зумів переконати громаду, що таки «свій» і «розуміє проблеми людей». Найкраще це вдалося зробити під час зустрічей із виборцями. Команда «фронтовика» зуміла організувати й провести майже 300 зустрічей за місяць. Цей поважний показник пояснює не тільки корені перемоги самого заступника голови Волиньради, але й всього «Народного Фронту», за який він агітував.
Крім того, Гузь не пошкодував грошей на рекламу й за впізнаваністю з ним міг тягатися лише «радикальний» Ярема. Допомогли «фронтовику» й візити на округ відомих і справді поважних осіб – Андрія Парубія, Тетяни Чорновол та Лілії Гриневич. Практично підтримали Гузя Юрій Луценко та популярний серед молоді Олександр Положинський.
У Віктора Яреми протиставили активності Гузя велику кількість зовнішньо реклами, віп-агітатора Юрія Шухевича, який, щоправда, провів тільки одну з двох зустрічей, і місцевий телеканал, яким Віктор Романович колись заволодів, кажуть, у доволі нечесний спосіб.
Волонтер Костянтин Зінкевич свою кампанію вибудував на темі допомоги армії. Це стовідсотково спрацювало у Володимирі, адже там живе чимало військових та членів їхніх родин. Водночас спроб тематично розширити програмові засади в Костянтина не було, а «географічні» спроби розширити межі кампанії провалилися. Можливо, й через те, що в Зінкевича, як і в інших кандидатів, не було на це часу.
На грані фолу
Оскільки кампанія цього разу була обмежена у часі, то не могла не вмістити в себе максимум подій, роздачі меседжів та викидів «чорнухи». Траплялися оригінальні витівки й епічні «фейки».
Від «антигудзиків» прилетіли фейкові сторінки в соціальних спільнотах на тему Гузя-Гуся, у яких Ігор Володимирович постав залітною птахою на окрузі. Головного збурювача спокою на окрузі «вирубали» у Нововолинську в день його проанонсованого заздалегідь виступу на обласному ТБ. Ефір Гузя мав починатися о 18.30, і кабельна мережа «ТТІ», яка належить Віктору Яремі, оперативненько вимкнула «Нову Волинь», щоб запустити тільки наступного ранку. Пояснили, звісно, вимкнення саме цього єдиного з-поміж решти пакетних каналу «технічною несправністю».
Від штабу Яреми, до слова, пішов ще один меседж, який ще довго супроводжувався гомеричним реготом опонентів. Річ у тім, що одного прекрасного ранку агітатори цього кандидати понесли в маси не традиційні листівки, а …ксерокопії своєрідних «темників» від Віктора Яреми! У них містилися типові питання-звинувачення, які могли б поставити опоненти Яреми, і відповіді, які мусив би озвучити Віктор Романович та його команда…
Іншою «фішкою» агітації було почергове присвоєння логотипу партії Порошенка кандидатами Гузем та Мельником. У «Народному Фронті» спрацювали оперативніше, бо «свободівці» отямилися й почали ліпити борди із своїм та порошенківським логотипами на кілька днів пізніше, після офіційного повідомлення про узгодження кандидатури Мельника в «Свободі» та БПП.
Але вийшло так, що «фронтовики» нині мають повне моральне право жартома просити принаймні морального відшкодування у «порошенківців», адже рейтинг НФ виявився на порядок більшим, ніж у БПП. Тому це ще питання, хто кого витягував догори. Відповідно до результатів виборів, швидше Гузь рекламував БПП, аніж чіплявся за паротяг «партії влади».
Із бордами сталася ще одна прикметна історія. Ні, ми не про епідемію псування рекламних площин в окрузі – цим нині не здивувати. У день тиші агітацію Ігоря Гузя заклеїли написом «Ігор прийде – порядок наведе!». Формально претензії до кандидата не виставити, адже замовником площин був не він, а на вимогу компетентних органів з’явився б якийсь Ігор Пупкін і заявив би про свої вимоги до порядку в країні.
Вистачало й «чорнухи». Останній тиждень агітації минув під знаком розкидання трьох-чотирьох видів агіток, які били по тому ж Гузю, «Народному Фронту» і «Самопомочі». Вкидали у під’їзди, під двері у держустановах, розкидали на ринках. Чи вплинула контрагітація на результати виборів – показали відсотки голосування 26 жовтня. Відзначимо, що окрім переказу та цитування авторського блогу на одному з обласних нет-ресурсів, окрема «чорнуха» мала доволі високий рівень поліграфії (наприклад, крейдований папір і кольоровий друк).
День Х
Вибори на 19-му окрузі були спокійними, порушення типовими і дрібними. Увечері «свободівці» подали скаргу на команду Гузя про те, що вона, по-перше, опублікувала результати опитування громадської думки в четвер і, по-друге, про буцімто підкуп виборців. Щодо першого, то закон забороняє оприлюднювати опитування за два дні до виборів, а щодо виборів, то ОВК, переглянувши «кіно про Гузя» (сюжет нововолинського каналу, який належить Віктору Яремі), посміялося і, відхиляючи скаргу, зауважило додатково, що в принципі такими справами має клопотатися міліція, причому не після голосування, а до нього.
Вже о 1-2 годині ночі паралельний підрахунок голосів засвідчив явну перемогу одного з кандидатів…
Сухий залишок
Він справді виявився «сухим», бо переможець виборів в окрузі, як кажуть, «не вживає». І не курить. І озера перепливає. Гузь виграв із дуже солідним відривом у 12 тисяч голосів. Фактично кожен третій виборець довірив тепер вже колишньому заступнику голови Волиньради свій голос. Перемогу Ігор Володимирович кував у різних частинах округу, оскільки він і від початку працював не тільки в якомусь одному районі чи місті, а системніше від конкурентів. Це й засвідчили кінцеві дані голосування.
Абсолютною видається й перемога «Народного Фронту» в окрузі, як і загалом в області.
Другим у мажоритарці дістався фінішу Костянтин Зінкевич, а 3-7 місця розділили 3 тисячі голосів. Відзначимо те, що новачок у політиці Юрій Гупало, завдячуючи інтенсивній кампанії в останні два тижні, вирвав п’яте місце у Віктора Яреми. Гупало, наприклад, прийшов другим у рідному для нього Любомльському районі.
Загалом в усіх регіонах округу, окрім міста Володимира-Волинського, виграв Гузь. У Княжому місті переміг Зінкевич. Для нього це шанс конвертувати голоси виборців на наступних місцевих виборах. Звісно, у Володимирі багато що залежить від мера Саганюка, там є ще Микола Юнак, який практично поділив 2-3 позицію в місті з Гузем. Але якщо Зінкевич зміцнить команду, покаже свої здібності не тільки суто у волонтерстві, і найголовніше – не опустить руки, то зможе претендувати на посаду міського голови Володимира чи Нововолинська. Щодо шахтарського міста, то майже неприхована ставка Віктора Сапожнікова на Ярему показала меру, що його позиції в місті як ніколи слабкі. І тільки відсутність реального конкурента чи бажання «бодатися» із Сапожніковим втримувало до цього пана Віктора на посаді.
Чи залишиться в політиці Віктор Ярема, залежить від його бажання і того, чи вибачать йому партійні боси настільки низьку підтримку висуванця «від Ляшка». У якій іпостасі бачить своє подальше політичне життя Євген Мельник – питання риторичне. Микола Юнак вочевидь відчує свої сили і з політичної арени, як і з бізнесової, не сходитиме.
Найбільше відповідальності, звісно, у Гузя. Він нарешті став нардепом, усі привітання та вимоги нині до нього. Те, що він не повторюватиме помилки Євгена Мельника, який два роки тому вигравши вибори, практично щез з округу, – це факт. Те, що йому буде важко завоювати авторитет у Володимирі-Волинському, частина якого все ще сприймає Гузя зайдою, – також не заперечиш. Водночас, знаючи енергійність переможця, віриться, що на лаврах він не спочиватиме. По-перше – ніколи. По-друге – рівень очікувань у суспільстві справді високий.
Фото
Козир кампанії Ігоря Гузя – зустрічі з виборцями і піар.
Результати округу: велика відстань між першим і другим місцем та розпорошення голосів між шістьма іншими кандидатами.
