<

Можливі позачергові вибори до парламенту: політичний розклад в окрузі №19

Цей запис опубліковано більш як рік тому
09:45 | 8.02.2016 / Статті /
Перегляди
14
/ коментарів 8

Політичні процеси, що тривають у стінах українського парламенту, неприхована війна між Президентом та Прем’єр-міністром суттєво збільшують ймовірність проведення позачергових виборів до парламенту вже цієї осені. Спробуємо проаналізувати розклад сил ймовірних кандидатів у виборчому окрузі №19. В першу чергу до уваги візьмемо учасників виборчих перегонів у 2014 році, а також можливих нових претендентів.

Треба зазначити, що шанси щодо суттєвої зміни виборчого законодавства дуже низькі. Як показує досвід проведення місцевих виборів за так званими «відкритими списками», українські парламентарі максимум на що будуть здатні, так це на поверхневі зміни до нині діючого закону. Тому з впевненістю можемо констатувати, що мажоритарні округи залишаться і ми знову будемо мати депутата, що представлятиме інтереси виборців Нововолинська, Володимира-Волинського, Любомльського, Іваничівського та Володимир-Волинського районів.

Ігор Гузь

Очевидно, що нині обраний депутат парламенту Ігор Гузь буде знову пробувати отримати перемогу у цьому ж виборчому окрузі. Мусимо констатувати, що шанси його перемоги достатньо великі.

У першу чергу, на місцевому рівні Гузь налагодив «стабільну співпрацю» з представниками місцевої влади. Це стосується міських голів – Віктора Сапожнікова та Петра Саганюка. Цим політичним старожилам потрібен зрозумілий для них парламентарій, який не буде вчиняти дій супроти них, що й власне і декларує Гузь. Голова Володимир-Волинської райради Роман Гук лояльний до Ігоря Гузя, про що може свідчити його нещодавня участь в партійному корпоративі Народного Фронту, що відбувся напередодні Нового року у Володимирі-Волинському. Члени ВО «Свобода» – керівники Любомльської та Іваничівської районних рад – Микола Сушик та Андрій Бадзюнь, попри абсолютне не сприйняття Гузя на рівні обласної партійної організації, притримуються нейтралітету. Очевидно, керуючись думкою, що з депутатом краще жити мирно, ніж вести війну. Хоча ця війна була цілком можлива, адже саме Гузь висував та підтримував кандидатів на посади голів райрад в противагу свободівцям, але програв.

Таку ж саму лояльну позицію займає і голова Володимир-Волинської РДА Наталія Василець. Дві інші посади голів РДА у виборчому окрузі залишаються вакантними і ці призначення залежать від результату війни між Ігорем Гузем та головою Волинської ОДА Володимиром Гунчиком. Якщо перший виграє, то цілком ймовірно, що саме його протеже Ігор Торба та Андрій Сапожнік стануть керівниками відповідно Любомльської та Іваничівської РДА.

Треба зазначити, що присутність парламентаря в окрузі відчутна. Він відвідав всі сільські ради округу, в районах та містах працюють депутатські приймальні, чи не щотижня в місцевій пресі з’являються інформаційні повідомлення від прес-служби депутата про його діяльність, в округ було залучено більше 5 мільйонів гривень субвенцій з державного бюджету. Окремо треба відзначити часту появу Гузя на центральних українських телеканалах, що, очевидно, може йому додати певні політичні бали попри те, що позиція, яку він там захищає, завідомо програшна. Арсенія Яценюка та його Уряд не дуже шанують українські громадяни.

В принципі, основним негативом діяльності Ігоря Гузя є його причетність до непопулярного серед виборців округу Народного Фронту та, відповідно, антисоціальних рішень парламентської коаліції. Хоча Гузь вже більше року проводить свою роботу як “депутат від округу” а не “депутат з команди Яценюка”, проте пам’ять виборців хороша – таке не забувається.

У випадку виборів, які можуть відбутися восени, для Ігоря Гузя є три ключових завдання: заручитися підтримкою рейтингових на час виборів брендів; задіяти у виборчу кампанію не менший фінансовий ресурс, ніж минулих виборів (подейкують, що у 2014 році було вкладено декілька мільйонів гривень); домовитися про підтримку двох команд антагоністів – Блоку Петра Порошенка, що контролюють і, очевидно, навіть при зміні губернатора будуть продовжувати контролювати виконавчу гілку влади в області, і УКРОПу, в особі Ігоря Палиці, який має апетит не лише на округ №22 з центром в Луцьку, але й на декілька інших, в тому числі на округ №19.

Костянтин Зінкевич

Нагадаємо, Костянтин Зінкевич прийшов на фінішну пряму виборів народних депутатів України у 2014 році з другим результатом, а це – 17% підтримки виборців округу. За цей час він став членом партії «Самопоміч» та депутатом Волинської обласної ради. Окрім того, невдало балотувався на виборах міського голови Володимира-Волинського, де отримав підтримку 3 186 виборців, а це 23% від тих, хто взяв участь у виборах. Хоча у 2014 році за Зінкевича як кандидата до парламенту у Володимирі-Волинському проголосувало майже вдвічі більше – 6 593 виборці.

Наразі Зінкевич проявляє свою політичну активність лише у місті Володимир-Волинський і частково у однойменному районі. Його присутності ні у Нововолинську, ні у двох інших районах округу немає. Більше того, в Іваничівському та Любомльському районах партія «Самопоміч» навіть не висунула свого партійного списку, хоча саме Зінкевич мав би бути зацікавленим у формуванні фракцій своєї політичної структури у всіх адміністративних одиницях виборчого округу №19.

За останній рік Костянтин Зінкевич не заручився підтримкою котрогось з бізнесових китів області, що може свідчити про відсутність реальних фінансових ресурсів для ведення виборчої кампанії. Спроба запустити власний медіа-проект https://033volyn.info поки виглядає надто млявою та неефективною.

Найбільша ж проблема для Зінкевича полягає в тому, що «волонтерська тема» з допомогою якої він зміг отримати достатньо велику кількість голосів у 2014 році, зараз вже не така актуальна в суспільстві, вже банально «не чіпляє» і не дає можливості перевести свій волонтерський імідж у голоси виборців.

Чи захоче Зінкевич знову висунути свою кандидатуру на виборах до парламенту поки до кінця не зрозуміло. Можливий варіант, що він сконцентрується на міській проблематиці і через два роки знову спробує стати міським головою Володимир-Волинського. Тим більше, такий шанс у нього може з’явитись, якщо 65-літній Петро Саганюк не висуне своєї кандидатури, що є цілком реальним та прогнозованим політичним кроком.

Євген Мельник

Історія з Євгеном Мельником найбільш проста та зрозуміла. Після фіаско на виборах у 2014 році Євген Іванович самоусунувся з політичного життя області і пішов у тінь. Вірніше, повернувся до свого бізнесу та сім’ї. Попри спроби голови Волинської “Свободи” Анатолія Вітіва переконати його балотуватися до Волинської обласної ради на минулих місцевих виборах Мельник навідріз відмовився.

Тому можемо припустити, що з великою долею ймовірності найближчим часом ми не побачимо Євгена Мельника в якості кандидата в народні депутати по округу №19.

Микола Юнак

У 2014 році Юнак прийшов на фініш виборчої кампанії з четвертим результатом, а це – 9% голосів виборців. На останніх виборах міського голови Володимира-Волинського він став вже третім, і лише на 229 голосів відстав від Костянтина Зінкевича. Зазначимо, що в сукупності Юнак та Зінкевич отримали більшу підтримку ніж Петро Саганюк.

Фактично, наразі Микола Юнак залишається одним з двох ймовірних претендентів на крісло міського голови, більше того, наші джерела стверджують, що у нього значно більше шансів домовитися про підтримку своєї кандидатури з Петром Саганюком, ніж у Костянтина Зінкевича.

З іншого боку, Юнак став членом команди УКРОПу, а, отже, голови облради Ігоря Палиці, і може спробувати стати партійним кандидатом на позачергових виборах до Верховної Ради. Окрім того, має можливість залучити до виборчої кампанії ресурси Фонду Палиці «Тільки разом», який розгортає роботу в окрузі саме з метою благодійної підтримки ймовірних УКРОПівських кандидатів.

Питання лише в тому, чи бачить Ігор Палиця саме в Юнаку такого кандидата. Чи спробує відправити на округ парашутиста, того ж Олександра Лазорка, екс-керівника «Укртранснафти», що нині перебуває під слідством і переховується від українських правоохоронців у далекому Лондоні. Подейкують, що на Палицю пробують вплинути його політичні друзі Арсеній Яценюк та Арсен Аваков з метою переконати підтримати на окрузі свого протеже Ігоря Гузя.

Юрій Гупало

Юрій Гупало у 2014 році став п’ятим на парламентських перегонах з результатом 8% голосів виборців. На останніх виборах до обласної ради Юрій Гупало став депутатом, показавши успішний результат в окрузі на Любомльщині, куди входить його рідне село Гуща. За цей рік Гупало очолив осередок партії УДАР Віталія Кличка, а згодом влився зі своїми партійцями до Блоку Петра Порошенка, у фракції якого і перебуває у Волиньраді.

Скоріше всього, саме Юрій Гупало буде претендувати на те, аби стати кандидатом від БПП на можливих перевиборах і, відповідно, використовувати такий собі адмінресурс, який ще подекуди впливає на результат виборів. Можливо, саме він і стане тим “наконечником списа” Володимира Гунчика в боротьбі проти Ігоря Гузя.

Віктор Ярема

Представник Радикальної партії Олега Ляшка Віктор Ярема на минулих парламентських виборах став шостим з підтримкою 7% голосів виборців. На нещодавніх місцевих виборах Ярема був обраний депутатом Нововолинської міської ради і фактично не веде активної виборчої кампанії.
Можна з великою ймовірністю стверджувати, що він не буде балотуватися на виборах до парламенту і зосередиться на міській політичній кухні, з метою переобрання міським головою свого «політичного батька» Віктора Сапожнікова.

Андрій Оніщук

На минулих виборах Андрій Оніщук прийшов до фінішу з сьомим результатом в майже 7% голосів виборців. Ні для кого не секрет, що ця кандидатура була технічною, так як тодішній голова обласної Батьківщини Георгій Пустовіт таким чином “підсобив” Ігору Гузю у досягненні поставленої мети.

Наразі Оніщук не є здатним втрутитися у майбутню боротьбу за мандат народного депутата, так як нещодавно позбувся посади голови Володимир-Волинської районної ради і фактично є безробітним.

Інші можливі кандидати

Віктор Олійник – куратор обласної організації ВО «Батьківщина» в Центральному партійному штабі. Вихідець з села Льотниче Володимир-Волинського району свого часу опікувався округом №19 по партійній лінії, але на виборах у 2014 році відмовився від пропозиції балотуватися саме тут, обравши прогнозовано непрохідне 46 місце у партійному списку. Як буде цього разу – подивимося, але наймовірніше Олійник знову обере список “Батьківщини”, який з огляду на останні соціологічні опитування може бути більш успішним.

Валерій Діброва – депутат Волинської обласної ради, керівник ТзОВ «П’ятидні». Незважаючи на поважний вік (62 роки) та певну втому від великої політики, не варто скидувати з рахунків колишнього депутата парламенту, в якого є і фінансовий ресурс і певна підтримка серед виборців, особливо у Володимир-Волинському районі.

Віктор Сапожніков – Нововолинський міський голова. На відміну від свого колеги з Володимира-Волинського, Віктор Борисович є більш активним та динамічним і може спробувати себе на новому поприщі. Хоча, маючи великі шанси знову стати міським головою, чи піде він на це?

Геннадій Частяков – підприємець. Мільйонер, який прописаний у місті Білецьке Добропільського району Донецької області, та який балотувався у виборчому окрузі №19 у 2012 році, отримавши четвертий результат і, відповідно, 9% голосів виборців, може вигулькнути і цього року.

Євгеній Недищук – депутат Нововолинської міської ради, підприємець. Кандидат в народні депутати у 2012 році та кандидат на посаду Нововолинського міського голови у 2015 році може спробувати свої сили і цього року. Більше того, заручитися підтримкою голови Волиньради Ігоря Палиці, адже син Євгенія Недищука неспроста став головою УКРОПу в Нововолинську і вже після виборів очолив фракцію цієї партії у Нововолинській міській раді.

Наразі список можна продовжувати…

Сергій Забужанин,
спеціально для інтернет-видання “БУГ”




коментарів: 8
  1. “Отличная” аналитика от неизвестного сергея забужанина. Ржунимагу. Вывод – обосрались все, кроме гузя? :)))

  2. Не все так просто, як написано. Виборці Нововолинська дуже швидко розкусили “Ігор-прийде-порядок-наведе!”. Ані найменшого натяку на наведення порядку у напівбезробітному і наркоманському місті. Окрім гидкої лояльності до Сапожнікова. Очавидно, Ігор не по-цьому. Для того, щоб перемогти вчергове у нас, потрібно щось екстраординарне. Наприклад, викриття факту корупції у міській владі. І то немале.

    • Демократія то воля більшості. За кого проголосує більшість національно-свідомого населення той стане нардепом. Одне можна вже сказати наперед, що майбутній нардеп буде також співпрацювати із Сапожніковим бо то все політика.Хоча на нардепа може і сам Сапожніков висунутися бо в нього є авторитет та довіра в населення.Але в пана Гузя є також пристойний шанс знов стати нардепом. Ото ж або Сапожніков або пан Гузь, а усім іншим нічого не світить.

  3. Ігорко знову проїдеться по селах та дворах красиво підрозкаже людям та й знову буде депутатом, дуже енергійний хлопець і талановитий оратор, йому світить політична кар’єра.

  4. Як святі, з ореолами, а насправді як завжди – тільки про свої гаманці думають. Сунуться у владу, щоб отримувати додаткові преференції. А про людей ніхто не думає, про закони вже не говорю, бо щоб складати закони для людей, мусить бути інтелект вище середнього. А з цієї сімірки диктант з мови на “4” напише, мабуть лише двоє…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *