«В наш час і мистецтво має бути фронтом»: художник з Володимира Віталій Федоренко
Якщо перефразувати відому фразу, то можна сказати, що, коли говорять гармати, мистецтво мовчить. Але ж це не так. Хороша пісня, мудрий вірш, красива картина завжди надихали тих, хто захищав рідну землю від ворога. Нині, коли Україна бореться за свою незалежність, наші митці не стоять осторонь і не тільки дарують воїнам свої пісні і твори, але й влаштовують благодійні концерти, виставки, вернісажі заради того, щоб допомогти Збройним Силам.
Герой розповіді – уже відомий у Володимирі художник Віталій Федоренко. Він народився в місті Комсомольську Полтавської області 24 січня 1987 року. Та Володимир став рідним містом Віталія, коли йому було 2 роки. Саме в цей час його батьки переїхали на Волинь. Тут пройшли дитячі і шкільні роки майбутнього художника, а тому він вважає себе корінним володимирчанином, хоч місто, де прийшов в цей світ, не забуває, пише Місто Вечірнє.
Малювати Віталій любив ще з дитинства, навчався в художній школі, опісля закінчив Володимир-Волинське ПТУ, але, за його ж власними словами, це було потрібно тільки заради заробляння коштів, а не задля пошуку себе.
Справжнє навчання розпочалося тільки зараз, коли Віталій Федоренко став слухачем Львівської академії мистецтв. Нині він на 2-му курсі. Але до цього часу натхнення художника не покидало Віталія. Він весь час малював, навіть коли перебував у Польщі. Роботи призупинив ковід. Припинилися поїздки, і тоді Віталій собі сказав: «Я буду лише малювати картини і тим заробляти собі на хліб».
Нині Віталій Федоренко орендує приміщення, в якому облаштував своє ательє. Люди цікавляться його творчістю, і слід сказати, що стиль у пана Федоренка дійсно самобутній. На мою думку, він вдало поєднує природу з психологією картини. Так, місячне сяйво, зображене то на фоні синьої ночі, то у сивому серпанку туману, то віддзеркалене у тихій воді річечки, передає стан людської душі – мрійливість, тривогу, ліричність.
На іншій картині співає пісню вітрові очерет, припорошений недавньою заметіллю, і здається, що це бореться проти стихії зла мудре і терпляче життя.
А три тополі, що зустрічають ранок над жовтим полем, недаремно названі Вірою, Надією і Любов’ю. Це жіночі душі, що вірять в життя, надіються на щастя і безмежно вміють любити. В деяких картинах відчувається таємничість і містичність рідної природи.
Є у художника і абстрактні картини. Як правило, вони не завжди зрозумілі, але тонкий задум автора в них завжди відчувається. На думку пана Віталія, абстракції – це чисте мистецтво, бо ж художник сам не відразу розуміє, що він малює. Це мистецтво, яке створюється на рівні підсвідомості.
Частину картин Віталій Федоренко перемалював з фотографій, які робить його друг, талановитий фотограф. Це в основному зображення пейзажів.
Але нині, коли в країні йде кровопролитна війна, творчість художника Федоренка грає ще одну дуже важливу роль.
“Коли розпочалася війна, це був стрес для всіх українців. Кожен реагував по-своєму. Хтось відразу пішов у воєнкомат, хтось взявся до волонтерства, хтось залишив країну. Я ж вирішив, що в такий час і мистецтво має стати фронтом, – ділиться Віталій Володимирович. – Культура грає не маловажну роль , особливо для нашого народу. Адже це наше коріння, яке насичує нас всіх. Це генетична пам’ять народу, яку ніколи не можна переривати, навіть у найважчі часи. Нині потрібно якнайбільше демонструвати наші культурні надбання і не тільки українцям, а й усьому світові”.
За прикладом своїх колег-художників Віталій Федоренко вирішив проводити аукціони своїх картин задля того, аби кошти пішли на допомогу ЗСУ. Започаткував цю роботу з палітри. Люди відгукнулися, придбали картину, а кошти були направлені на 14-ту бригаду. Звичайно, певну частину коштів митець залишає собі, адже потрібно придбати фарби і інші матеріали. Також Віталій Федоренко опікується людьми, які потребують фінансової допомоги.
Та на досягнутому художник не зупинився. Він відчував, що може і повинен зробити більше. Виникла ідея провести масштабний аукціон. Цією ідеєю Віталій поділився з другом, власником торгового закладу « ARMY PRO» Олександром Іванюком, котрий відгукується на потреби військових, робить для них знижки. Друг підтримав і ідею, і організацію аукціону. Метою стало придбання авто для військових. Роботи по підготовці аукціону було дуже багато, але захід вдався.
Картини були розвішені в самому торговому закладі. Тут же люди змогли придбати відповідні талончики. Звичайно, бажаючих відвідати аукціон могло бути більше, але справжні оцінювачі мистецтва і щирі патріоти відгукувались, навіть залишаючись інкогніто, присилали кошти, ділилися коштами без придбання талончиків. Близько понад 125 тисяч назбирали організатори аукціону, за що організатор щиро всім вдячні.
Наступного разу до ідеї долучилися власниці Інтернет- магазину « JK», які торгують жіночим одягом. У своєму торговому закладі вони також влаштували салони краси, мейкапи тощо і зібрані кошти долучили для придбання автомобіля. Наступний аукціон проводився в прямому ефірі в соцмережі ФБ. Спочатку планувалося привезти авто із-за кордону, але вдалося знайти в Україні, машину уже передали військовим. До збору коштів долучилися і українці, які нині проживають в Англії та з інших країн.
Віталій Володимирович і надалі планує проведення аукціонів на підтримку ЗСУ. Нині він працює над картиною «Блакитний місяць», яку збирається виставити на продаж. Уже є замовлення від жінки з Іспанії, яка забажала придбати картину «Біла ніч».
Дуже важливий для художника емоційний стан, в якому він працює в створенні картини. Так, нічний пейзаж за звичай створюється у тихому, мрійливому настрої. Зображуючи ранок, художник має відчувати піднесення. Картини, де зображено перемогу життя, не можна створювати без радості.
Закоханий у своє мистецтво, Віталій Володимирович ніколи не стомлюється. Його праця завжди приносить йому радість. Він – художник від Бога.
Задумам художника немає меж, як і бажанню Віталія Федоренка допомагати нашій армії. Крига, як кажуть, зрушила і попереду нові аукціони, але так хочеться, щоб вони були мирними і націлені на естетичні смаки людей заради їх життєвого благополуччя.
Автор Антоніна Булавіна
