Червоноград VS Кристинополь або нова назва?

Вперше питання зміни назви міста постало ще у 1994 році. Тоді громада не підтримала змін. Сьогодні маємо новий етап дерадянізації. І Нацкомісія внесла місто Червоноград до списку таких, кому рекомендують розглянути питання про зміну назви.

Місто Червоноград, фактично, створене було рішенням президії Верховної Ради УРСР 10 листопада 1951 року. Це сталося після домовленості між Польщею на рядянським союзом про обмін територіями. Землі біля Західного Бугу, де розвідали залежі вугілля, вирішили доєднати до союзу, а Польщі віддали ділянку в іншому місці Дрогобицької області. Я не помилився, тоді головним було місто Дрогобич, а не Львів, до 1959 року. Навіть автомобільні номери були з буквами “дрб” та “дрг” наприкінці.

Раніше, в старій частині міста, яке ми називаємо Старе Місто, були поселення Новий Двір, заснований у 1613 році та Кристинополь (Кристинопіль) з 1668 року. А поруч, там де вулиця Клюсівська, селище Клюсів.

За союзу, інколи назву Червоноград писали Красноград, ніби перекладаючи російською, і часто вживали в деяких документах, військових та медичних.

Повертаючись до історичної спадщини, Кристинополь згадується в документі 1668 року, як поселення що заснував польський магнат Потоцький. Проте, є і свідчення, що стверджують, що Кристина, дружина засновника, була правнукою відомого князя Острозького. А той ще у 1512 році брав участь у битві під Сокалем.

До речі, Сокаль має офіційну дату заснування 1377 рік. Хоча, знайшовся історик, що піддає це сумніву і доводить, що місто давніше. Можливо і поселення біля річки Західний Буг мають давніше коріння. У ІХ-Х столітті на нашій території жили червенські племена. Ще раніше згадуюься плем’я Бужани.

Заради історичної справедливості, нагадаю, що ми живемо на давніх українських землях. Львів був заснований у 1256 Королем Данилом, для свого сина Лева. А сам Король Данило тоді жив у місті Белзі, що засноване було у 1030 році, а може і раніше.

Вертаючись до юридичного аспекту.

Національна комісія зі стандартів державної мови, згідно пріоритетів, фактично, не має повноважень для того, щоб когось примусити до зміни назви. Те ж саме ви зрозумієте, коли прочитаєте їх права у постанові Кабміну. Але, рекомендувати може.

Як на практиці. Повідомляю, за час повномасштабної війни, Верховна Рада України проголосувала за десятки постанов про зміни назв населених пунктів. Від найпростіших, де змінюється одна буква, до повернення історичних назв. Наприклад, Новоград-Волинський -> Звягель, Володимир-Волинський -> Володимир.

Фактично, будь-який народний депутат може подати постанову про зміну назви населеного пункту одноосібно. І дехто так і зробив. Далі – розгляд на комітеті, аргументація і винесення в зал на голосування.

На мою думку, таке важливе рішення повинне прийматися максимально демократично та прозоро. Шляхом залучення фахівців та експертів різних сфер, подачі пропозицій назв з аргументацією та отриманням зворотнього зв’язку від різних професійних та вікових груп. А ще, щоб зрозуміти сприйняття назви, варто почути думку з боку. Наприклад, від сусідніх міст, регіонів, областей і навіть від іноземців. Адже назва міста несе зміст, енергію та цінності громади.

8-го вересня я ініціював засідання круглого столу ініціативної групи. Її склад не є остаточним, не претендує на вирішальне слово та відображає думку лише самих учасників. Проте вийшло досить цікаво. Зможете побачити у відеозаписі з круглого столу.
Серед присутніх в оновленій урбан-бібліотеці на вул.Грушевського в Червонограді були:

1. Галина Гриник – керівник Музею історії релігії (Палац Потоцьких)
2. Ярослав Антонів – представник освітян Червонограда
3. Андрій Процик – керівник відділу культури Червонограда
4. Юрій Гринів – спеціаліст відділу кульури, популяризатор туризму та історії
5. Іванна Ейхорн – керівник Народного дому Червонограда
6. Омелян Карабін – громадський діяч, депутат міської ради Червонограда
7. Валерій Давидюк – керівник Інституту Стратегії Громади
8. Григорій Шевчук – депутат міської ради Червонограда
9. Тетяна Шуліга – юрист Центру Підтримки Військових, нова мешканка Червонограда, що повернулся з Польщі
10. Тетяна Камельчук – засновниця “Фонду Родини Камельчуків”, уроджениця перейменованого міста Кузнецовська (Вараша)
11. Юрій Камельчук – народний депутат України

За приблизно годину часу ми обговорили наступне:

• чи потрібно взагалі говорити про перейменування
• власні думки з приводу назв, які обговорюються
• нові ідеї з приводу назв
• можливий формат обговорення з громадськістю
• кого варто залучити до вивчення питання, дослідження та дискусії

На думку учасників дискусії, до цього важливого процесу слід залучити наступні категорії громадян, експертів та мешканців Червонограда:

1. Історики
2. Військові
3. Культурознавці
4. Мовознавці
5. Освітяни
6. Медики
7. Шахтарі
8. Спортсмени
9. Юристи
10. Футурологи
11. Міські депутати
12. Члени виконкому

Крім того ми обговорили, що важливо:

• Звернутися до Нацкомісії з проханням надати аргументи, щод “радянськості” назви
• Почути думку громади щодо потреби у перейменуванні
• Якщо буде потреба, створити робочу групу з питань перейменування
• Почути думку про сприйняття назви Червоноград з інших регіонів, міст, сусудніх держав
• Організувати процес збору варіантів назв з аргументацією
• Організувати публічні обговорення варіантів назв в робочих колективах міста
• Відкинути негативні чи неспрятливі назви шляхом дебатів та голосувань
• Організувати фінальні обговорення і дебати між прихильниками різних назв
• Організувати голосування мешканців за фінальні варіанти назви міста
• Подати звернення від імені громади до народного депутата з фінальним рішенням
• Зареєструвати постанову про перейменування міста, якщо буде таке рішення
• Організувати підтримку у коміті з питань містобудування
• Організувати підтримку у Верховній Раді

В процесі обговорення у нашій групі прозвучали назви:

1. Червоноград
2. Червеноград
3. Кристинополь
4. Кристинопіль
5. Христинопіль
6. Українослав
7. Новий Двір
8. Бужани

Хочу зазначити, що цей захід – лише перший крок у громадському обговоренні. Для нас з командою це важливо, бо ми маємо почути думку всієї громади. До того ж люди мають чітко розуміти, які сенси вкладаються в кожен з варіантів.

Мешканцям Червонограда є чим пишатися. Монастир Василіян святого Великомученика Юрія, де Андрей Шептицький приймав вічні обітниці, заснований у 1763 році. Ікона Пресвятої Богородиці в монастирі. Собор Святого Володимира (раніше костел Святого Духа) заснований у 1695 році.

Перші страйки шахтарів, які привели Україну до Незалежності. Ми першими у світі зняли пам’ятник Леніна 1 серпня 1990 року.

Нехай процес обговорення назви міста пройде відкрито з врахуванням думок кожного. Це може бути важливим історичним кроком. А я точно буду відстоювати те, що обере більшість громади! І нехай розвивається і процвітає наше місто!

Цікаво, що ви думаєте? Треба змінювати назву Червонограда? Якщо так, то на яку? Кого варто почути з цього приводу? Як організувати процес?

Джерелом для публікації став пост Юрія Камельчука у фейсбуці.