Розповіли про першу жінку-адвокатку з Володимира
Ванда Вахновська – перша жінка адвоката з Володимира. Народилася 2 липня в 1908 року в Ольгополі Чечельницького району Вінницької області. Комендантка польського Пласту, розвідниця.
Про це пише наукова співробітниця АДІКЗ «Стародавній Володимир» Орися Вознюк.
У 1923 році її родина переїхала до Володимира, де батько відкрив нову адвокатську контору, а Ванда пішла на навчання до гімназії ім. Коперника (нині педколедж).
У 1925/26 навчальному році вона заснувала групу скаутів «Іскри» у гімназії ім. Коперника. Після здачі екзаменів – вирушила на навчання до Вільнюса. Вона навчалася на юридичному факультеті університету ім. Стефана Баторія. Отримавши диплом, повернулася додому у Володимир. Зі своїм майбутнім чоловіком Казимиром Скорупським познайомилася в Луцьку.
Після смерті батька Яна у 1932 році разом з чоловіком керувала адвокатською конторою. Кантора знаходилася на вулиці Коперника. У 1934 році зорганізувала суспільно-навчальний гурток «Stanica», який пізніше став основою розвідників в часи Другої світової війни. У 1932 році у подружжя народився син Януш.
Під час війни Ванда хотіла боротися за Польщу. Разом з чоловіком потрапила в Дубно, де була медичною сестрою. Почувши наказ Ридз-Смігли про розпуск польської армії і вступ червоної армії на Західну Україну, польські солдати почали втікати в Угорщину. Її чоловік поїхав в Угорщину, а Ванда повернулася додому. З чоловіком вони зустрілися через 19 років.
У квітні 1940 року її заарештувало НКВС і ув’язнили у володимир-волинській в’язниці. Була вагітна на 7 місяці. За клопотанням друзів була перевезена в лікарню в Горохові, де 27 травня народила сина Анджея. Після відмови працювати на НКВС її засудили до смертної кари. Вирок не встигли виконати, бо Німеччина напала на Радянський Союз.
Дивом уникла розстрілів у володимир-волинській в’язниці. Пізніше долучилася до АК, наприкінці літа 1942 року її арештувало Гестапо і ув’язнили у рівненській тюрмі.
Після війни виїхала в Лодзь з матір’ю і синами. Пізніше переїхала в Варшаву. Останні роки життя присвятила організації Товариства друзів польської громади Волині та Полісся у Варшаві. Померла 9 січня 1994 року в 85 років.
