Я приєднався до громадсько-політичного руху АТАКА

05:30 | 24.10.2017 / Рубрика: Погляд / Прокоментуй!

Отож, друзі, хто ще не знає, я приєднався до громадсько-політичного руху АТАКА, який очолює Ігор Гузь. І хоча перед рухом наразі не стоять політичні завдання, політики так чи інакше не уникнути.

У частини моїх друзів це рішення викликало обурення чи нерозуміння, адже я «чесний журналіст», а це «проект під вибори», через який «Гузь знову хоче заїхатив парламент». А ще лідер нашого руху «дружить з Ігорем Палицею», про якого я написав не одну критичну статтю.

Але я зараз не буду писати, що ми всі насправді «молоді і перспективні», а ще «білі і пухнасті» й «віримо у світле майбутнє». Приблизно з такими меседжами політтехнологи пишуть тексти для кожної нової партії чи руху, щоб потім успішно забити болт на всі пафосні обіцянки. Цілком ймовірно, що я один із тих 90% молодих людей, які, сповнені оптимізму, пішли в політику, а через рік-два розчарувалися/скурвилися/дискредитувалися чи вирішили «пожити для себе». Але я все ж ризикнув…

Чесно, простіше було б і далі працювати журналістом. Після того, як типовий журналіст навчиться майже «на автоматі» писати новини, особисто познайомиться із впливовими політиками, освоїть алгоритм написання політичної аналітики чи проведення «майже» чесних розслідувань, він потрапляє у «зону комфорту»: відносно непогана зарплата, відносно неважка робота, відносно високий рівень впізнаваності.

Щоправда, іноді потрібно сходити на «рекламну» подію і написати безапеляціний матеріал про «досягнення» Ігоря Петровича/Степана Петровича/Андрія Володимировича/… , бо ти, звичайно, «великий молодець» і «світило журналістики», але якщо будеш «видєлуватися», про їх досягнення замість тебе напише хтось інший, навіть за меншу зарплату. Або системно ігнорувати певні теми, бо так сказав на нараді Денис Миколайович.

Значно менше журналістів намагаються не сприймати такі «правила гри» і засновують проекти із громадської журналістики. Вони отримують менші зарплати, здебільшого за рахунок грантових програм і нечисленних внесків «прогресивних» підприємців. Такі журналісти моніторять декларації чиновників, викривають корупціонерів і популістів, готують матеріали на соціально важливі теми. Але навіть граючи за правилами чесної журналістики, вони поступаються рейтингами «продажним» виданням. Ібо «баланс думок та неупередженість» рідко сумісні із словом «сенсація». І перше, як правило, програє другому в очах пересічного споживача медіа-контенту. Тому тут здебільшого «виживають» лише ті, хто насправді займається журналістикою на громадських засадаж, маючи альтернативні джерела доходів. Адже кому ти потрібен «такий чесний», коли не можеш забезпечити базові потреби своєї сім’ї.

Але не буду більше критикувати журністів. Я ж тепер громадський активіст, майже політик. Мені тепер треба «піаритися», треба, щоб мене «любили» журналісти, щоб про мене писали і говорили, бажано – безплатно. Та і сам я кілька разів писав “джинсу” і замовчував теми, “незручні” для керівництва видання, де я працював.

Отож, я заходжу в наше українське політичне болото. Разом за «АТАКОЮ» будемо його розгрібати. Ну і побажайте мені там не потонути;)

Додати коментар


Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Здорове харчування – тренд чи дійсно користь?
Напевно лише лінивий нічого не чув про здорове харчування(ЗХ). Адже ледь не в кожному ток-шоу розповідають про ПП,«правильное питание» так його називають російською. Тренд це ...
Занедбані клуби, низький рівень освітніх закладів, неоснащені ФАПи – жодних суттєвих змін для селян децентралізація не принесла
Натрапив в мережі на цікаву статистику. Згідно аналізу Волинського обласного Центру розвитку місцевого самоврядування витрати на управління (тобто утримання апарату) ...
Колекціоную страшні дитячі фрази: “Моя мама любить мою сестру, гроші і шоколад”
Я мимоволі колекціоную страшні дитячі фрази: «Моя мама любить мою сестру, гроші і шоколад…», «Можете не передзвонювати мамі, бо я вже все одно поприбирала і мамі байдуже, ...
Як вплинула війна на культуру та мислення українців
Написати про війну Піймав себе на думці, що майже все, прочитане останнім часом в українських авторів, так чи інакше пов’язане з війною. Навіть якщо війна не присутня в тексті ...
Кому тут тюрма, кому – Дольче Віта
Кожного дня звичайні українці стикаються з несправедливістю – маленькою, великою, гігантською. Запитайте людей на вулиці, що вони думають про справедливість у нашій ...