<
Юлія Буденчук

У суспільстві про етику інвалідності не добре знають, у чому пересвідчуюсь постійно

Цей запис опубліковано більш як рік тому
14:43 | 24.07.2020 / Погляд /
58
/ 1 коментар

Етика інвалідності. Всіх небайдужих – а я знаю, що ви є! – прошу прочитати.

Отже, перш за все, прошу запам’ятати: НЕ РЕКОМЕНДОВАНО вживати термін «людина з обмеженими можливостями», натомість на його місце без проблем сідає «людина з інвалідністю». Погодьтесь, тут більш ніж чітко і зрозуміло.

З обмеженими можливостями може бути кожен із нас. Наприклад, я не можу зайти без перепустки на 2 поверх міської ради. Обмеження ж? Або мама з візочком не може потрапити у міський Палац Культури.

А от термін «людина з особливими потребами» – інший. Тут складніше, адже нічого, з першого погляду, образливого немає. Ніби все ж добре і коректно. АЛЕ! Чи не вважаєте, що особливі потреби мають всі люди без виключення?! Погодьтесь, багато хто з нас вважає, що судячи з декларацій, насправді особливі потреби мають наші можновладці, судді та інші привілейовані.

От особисто в мене питання: чим це наші діти такі особливі? Це також створює певний стереотип. Візьмемо от ще слово «інвалід», а разом з ним словосполучення «обмежені можливості». На перше місце завжди потрібно ставити людину. А вже потім і тільки потім беремо до уваги її особливість.

Тому коректно і тактовно користуватись терміном «людина з інвалідністю». Чому не можна інакше? Та хоча би тому, що можливості обмежені у кожного – у когось фінансами, у когось фізичними чи психоемоційними параметрами, у когось мотивацією.

Між іншим, чи знаєте ви, що 16 січня в Україні офіційно заборонили термін «інвалід»? Тепер коректно – «особа з інвалідністю».

“Запроваджуючи у вжиток термін «особа з інвалідністю», ми перш за все, робимо акцент на людині, а не на її інвалідності”, – написав 5-й Президент України Петро Порошенко.

Інколи ще кажуть: “люди з помірною та глибокою розумовою відсталістю”. У світі є два різні терміни «люди з інтелектуальними порушеннями» та «люди з психічними порушеннями». Інтелектуальні – це, наприклад, синдром Дауна, спектр аутизму. А от психічні – це вже з категорії роздвоєння особистості, шизофренії чи інше.

Є ще отака проблема. На вулиці, в школі, між підлітками, можна почути образливе: «Ти що, даун?», «Дебіл!», «Ідіот». В гру вступають діагнози. Це звучить дуже зневажливо, низько і неввічливо. Ми ж не кажемо «алергік», «астматик» чи щось інше? Від цих слів варто відмовлятися. Це треба викорінювати. З цим мають працювати у закладах освіти!

Пам’ятаєте, за Радянського Союзу довгий час люди з інвалідністю здебільшого були в закритих закладах, навіть діти. Хіба може бути в досконалій країні, якою хотіли видати СРСР, хворі люди? Навіть тих, хто втратили не лише рідних, а й свої кінцівки в роки Другої Світової, закривали у далекі інтернати. Страшно навіть уявити це все…

Ми намагаємось викорінювати спадок того жахливого часу, коли інвалідність була негативною кличкою, образою для людини, відкритою зневагою. Ми ідемо у майбутнє, де нема місця тавруванню за фізичні чи психічні дані, кожен, абсолютно кожен повинен мати право і шанс – на життя, на повагу, на турботу, на любов, на ніжність. І це – в наших руках.

Тому будьмо взаємно ввічливі, тактовні. Як писала Ліна Костенко: “Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!”.

Юлія Буденчук, голова нововолинської ГО “Світ для дітей”

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
один коментар
  1. Гарна публікація. Актуальна. Я – теж інвалід. Проте, про яке місто на Волині Ви пишете? У якому місті Ви не можете зайти в міську раду? До кого Ви не можете потрапити на прийом? Згідно “ЗУ Про Національну поліцію”, вона (поліція) вже не є “озброєним загоном виконавчої влади”! Місцева влада Нововолинська дико порушує Конституцію України у її Розділі ІІ “Права, свободи і обов’язки людини та громадянина”. Готуйте позов до суду. Сміливіше!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

В'ячеслав Стрий
19.03.2024
Хочеться бачити рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі занепадає. Бо у голови громади ...
Катерина Матвіїва
13.03.2024
Не можу мовчати. Адже йдеться не лише про видання БУГ у якому я працюю, а й особисто про мене, як журналіста. І про мою ...
Дарина Мироненко
12.03.2024
Нещодавно зустрілася з близьким другом, який військовослужбовець, поговорити про життя. Він розповів, як на фронті мав ...
Тарас Завгородній
28.02.2024
В інформпросторі час від часу зустрічаю обговорення теми проведення/непроведення виборів президента цієї весни. І ...
Віктор Вілентко
21.02.2024
Про Совість, Гідність та Порядність! Шановна громадо! Напевно такої ганьби та зневаги до пам’яті Героїв Небесної ...