Голокост в історії Володимира-Волинського. 90-річний “Праведник Світу” Микола Ваврисевич живе у місті в наш час

“Історія і трагедія єврейської громади Володимира-Волинського в 20-му столітті” – таку назву носить фотовиставка, присвячена жертвам голокосту часів Другої світової війни, що відкрилася в історичному музеї. На ній представлені фотографії, документи та речі, які розповідають історію володимирчан, які носять почесний статус “Праведник Світу”.

“Праведники Світу” – це люди, не єврейської національності, які неодноразово, ризикуючи власним життям, рятували євреїв із місцевого гетто. За це уряд Ізраїля присвоїв їи почесні нагороди, а на Землі Обітованій їх вважають героями. В Україні таких людей – 2515-ть, на Володимир-Волинській землі – понад 80-т.

Наразі у Володимирі-Волинському проживає людина, яка разом із сім’єю в роки Другої світової війни врятувала від розсрілів 24-ри людські життя. Це – Микола Ваврисевич. Йому 90-то років, він – прикутий до ліжка, однак його дружина Марія прийшла на відкриття виставки, аби розповісти як її чоловік отримав таке високе звання.

“Мої свекор, свекруха та чоловік із братом переховували у своєму обійсті людей, яких утримували поліцаї у міському гетто. Почалося усе із дівчинки, яку мама попросила врятувати від смерті, аби вона залишилася як живий пам’ятник над їхньою загальною могилою. Їй було 9-ть років, моя мати назвала її Фанею. З усіх дітей цієї єврейської сім’ї ця дівчинка найменше була схожа на єврейку. Потім у хліві нашої сім’ї почали з’являтися то один, то двоє чоловіків, які тікали із гетто. Батьки чоловіка їх годували і не виганяли, а коли кількість біженців сягнула 11-ти чоловік, почали під недобудованою частиною хати рити схрони для них. Вдень копали, а вночі виносили землю до річки. Був випадок, коли у родину прийшов поліцай, напевне, з інформацією про те, що Ваврисевичі переховують євреїв. Прізвище його – Роговський – мабуть, він із міста був.  Сказав, що у його хаті ремонт і він поживе в них за три дні. Свекор мій був дуже винахідливий – поховав євреїв у схрон і дозволив поліцаю лишитися. Аби відвести від себе підозру, навіть залишили його вдома самого і пішли в гості. Звісно, батьки чоловіка дуже переживали, але коли повернулися – то Роговський сказав, що вже йде, бо переконався, що в домі євреїв немає. Цих людей Бог помилував – бо це було диво!”, – зі сльозами на очах розповідає Марія Ваврисевич.

Перед виводом німецьких військ із волинської землі, родина врятувала ще доньку із мамою, які уночі постукали в обійстя та попросили про притулок. Сусіди їм відмовили, а ось сім’я пані Марії їх прийняла.

Після війни, Фаню, яка була родині вже як дочка, єврейська спільнота переправила в Ізраїль, але, доки жила свекруха, спілкувалися постійно. Мама із дочкою, врятовані ними,  живуть у США і досі дзвонять своїм рятівникам. У 1992-му році Микола Ваврисевич був запрошений в Ізраїль на з’їзд Праведників Світу. Пані Марія каже, що їх зустрічали, як членів сім’ї, як реальних героїв. А у 2002-му році українець з великим серцем відвідав США, про нього є стаття навіть у Нью-Йорк Таймс.

Українські родини із Володимира-Волинського врятували чимало людських життів в часи голокосту. Однак, німці знищили величезну кількість людей із місцевої єврейської общини – близько 25-ти тисяч дорослих та дітей.