<

У Згоранах знаходиться унікальна старовинна пам’ятка Волині

Цей запис опубліковано більш як рік тому
13:55 | 22.09.2016 / Любомль /
Перегляди
4
/ 1 коментар

У селі Згорани Любомльського району розташована визначна пам’ятка архітектури – Свято-Дмитрівська церква XVІI століття. Це другий найдавніший дерев’яний храм у Волинській області. До того ж, у ній збереглися унікальні книги з рукописами в них.

Церква названа в честь Святого Дмитрія Солонського, тому село Згорани 8-го листопада відзначає престольне свято. Отець Петро, уродженець села Нудиже, є настоятелем храму вже 17 років, – пише Кордон.

14445866_1774807402794449_1472740503_n-1

Храм збудований у 1674 році, за церковними відомостями, за кошти парафіян. Ця церква була до 1795-го року уніатською (греко-католицькою), а згодом стала православною.

Цікаво, що храм зберігся у первинному вигляді: бруси не різані, а тесані, що є особливістю такої споруди. Крім того, у ньому збереглись ікони та книги XVІI століття.  У деяких  книгах писар зробив навіть рукописи про те, як Наполеон спалював Москву (саме в той час відбувались ці події).

img_1860

Так, справді, про стиль написання XVІI століття свідчить зображення однієї з ікон: образ Дмитрія Солонського – центральний, а по боках – весь його життєвий шлях, його страждання.

14429333_1774807389461117_162982734_n

Варто зазначити, що святиня була постійно діючою, навіть під час війни. Був період, коли церкву на початку ХХ століття хотіли спалити та побудувати нову, більшу.  Проте тодішній настоятель храму якомога довше відтягував цю справу, що й допомогло зберегти архітектурну пам’ятку.

За словами священнослужителя, храм гарно виглядає завдяки небайдужим прихожанам, які турбуються про нього. Тож Свято-Дмитрівський храм у селі Згорани – одна з історичних візиток Любомльського краю.

img_8452
img_1834
img_1830
img_1825
img_8456
img_8461
img_8463
img_8470
img_8474




один коментар
  1. Автор написав (ла):”…святиня була постійно діючою, навіть під час війни”. Мене важко запідозрити у симпатіях до будь-яких окупантів землі Української, проте, із приходом німців у 1941 році: 1) Почали відкриватись закриті комуністами церкви; 2) Будувалися нові; 3) Друкувалися українські газети і журнали; 4) Відбулося повернення забраних у селян, під час колективізації землі, с\г реманенту, худоби, коней, споруд і будівель, іншого майна; 5) Ввівся 10% податок – т.зв. десятина, а не забирали все, як при “совєті”; 6) Проводилися демократичні вибори органів сільського самоуправління; 7) Із тюрем (хто вцілів) випускали “ворогів народу” – куркулів, націоналістів, інтелігенцію, патріотів України тощо; 8) Відкривалися школи із українською мовою навчання; 9)На ринках і магазинах ретельно стежили за цінами на продовольство – не дозволяли свавільно підвищувати їх; 10) Злодіїв, корупціонерів і чиновників за зловживання, після судового трибуналу – вішали і розстрілювали; 11) Інше; Із споминів моєї мами – Марії Сидорівни, родом із Вінничини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

26 Квітня, П’ятниця