Жбурляючі каміння в автобуси з евакуйованими, мабуть хотіли, щоб українці самоліквідувались у Китаї

Що мене вразило при поверненні з Камбоджі до Китаю на початку лютого і продовжує вражати до цього дня.

Заходи безпеки у Китаї

Оперативність реакції і швидкість виявлення вірусу, превентування і боротьби. Кожен пасажир при прильоті чи вильоті з країни заповнює форму, де під страхом кримінальної відповідальності повинен вказати правду про стан свого здоров’я. Заміряють температуру при бордінгу. Оскільки я мала кашель, то мені просто в аеропорту взяли аналізи на коронавірус і лихоманку денге. Протягом двох днів результати були б готові – бінго!

Фаховість головного лікаря мене просто вразила. Він виявився не лише високим професіоналом, а й дуже фаховим психологом. Повз нього точно жоден ненадійний комар не пролетів би (так, він дуже легко здогадався, що температуру я собі збила, але річ не в тім – жодної паніки, лише фахова скрупульозна робота, тримання усього під контролем і тонка віртуозність у заспокоєнні “підозрюваних” пацієнтів).

У медичному закладі, куди я ходжу на акупунктуру, регулярно, що двадцять хвилин проводиться оббризкувальна дезінфекція. Всі люди і персонал у масках.

А тепер про загальний контроль і моніторинг розповсюдження захворювання.

При вході до кожного жилого комплексу, супермаркету, паркінгу, лікарні, взагалі, на будь-якому вході-виході до закладів, функціонування яких не припинено (бо багато локацій для проведення дозвілля перекрито – парки, туристичні місця, прибережні зони), встановлено дуже оригінальний QR-код, при скануванні якого твій телефон вноситься в загальну базу даних. Таким чином контролюється пересування кожної людини, щоб – в разі виявлення вірусу – бачити маршрут носія і людей, які були поблизу й мали ймовірність інфікуватись. Ось так система працює майже на випередження.

Також створено застосунок, за допомогою якого ви можете бачити точну локацію найближчих до вас інфікованих. Можна просто оминати ці райони і ходити в замаскованому спокої.

Просто коли бачиш озвірілих українців, що жбурляють каменюки в автобуси з евакуйованими (не хворими!) людьми, забувши при цьому елементарно одягнути маску, замислюєшся над тим, що, напевне, на їхню думку, у Китаї нам варто було б просто самоліквідуватися…

І так, організації “зверху” – ганьба. Це справді нагадало майданні часи, коли ті, хто сиділи біля телевізорів, розводили паніку, а ті, хто був на Майдані – згуртовано й вірно робили свою справу.

Додаю живих світлин з китайської коронавірусної дійсності.