<
Митрополит Епіфаній

Світлий четвер у чорному диму

17:32 | 16.04.2026 / Погляд / , , / Коментарі відсутні

Сьогодні – Світлий четвер. Так він іменується у церковній традиції, бо всі дні Великоднього тижня – світлі. Адже вони нагадують про радість та світло, які Христове Воскресіння принесли людству.

Однак нинішній ранок для Києва та багатьох інших міст України були оповиті чорним димом, спалахами вибухів, звуками сирен сповіщення про чергові російські терористичні атаки. Багато поранених. Є загиблі.

Країна-агресор наполегливо вдає з себе «захисника християнських цінностей». Недільної ночі кремлівський тиран зі свічкою в руках постояв на святковій службі, вислухавши черговий потік ницих вихвалянь на свою адресу від очільника російського патріархату Гундяєва. А після цього – дав нові накази руйнувати та вбивати.

Це – антихристиянство. Це – ганебне паплюження віри та моралі. Це – наочне нагадування про антихриста, який має зʼявитися в останні дні, коли «вiд­криється чоловiк грiха, син погибелi, який противиться i звеличується над усiм, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмi Божому сяде вiн, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (2 Солунянам 2:3-4).

Ми дякуємо нашим захисникам, які у ці дні відбили більшість російських атак і не дозволили здійснитися усім сатанинським терористичним планам. Дякуємо рятувальникам і медикам та всім, хто допомагає постраждалим. Молимося за одужання поранених. Вічний спокій душам загиблих.

А на кремлівського тирана-Ірода і всіх слуг його, на всіх, хто досі схиляється перед московським кривавим троном, за вчинені злочини нехай прийде справедлива Божа відплата. Нехай здійсниться на них те, що «… говорить Господь: Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду тер­піти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно. Помщуся їм, — говорить Господь» (3 Езд. 15:7-9).

Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Сергій Притула
24.08.2026
У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що ...
Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...
Аліна Михайлова
12.08.2026
«Вони воюють, щоб ми могли жити». Ці 4 фото зроблені в один день. Сьогодні. Практично в один час. Київ та східний фронт. Третій день поспіль мені на стаб привозять згорівших бійців в страшних опіках. Термобаричні скиди - ...