<
Саід Ісмагілов

«Ні, зупинити їх можна лише зброєю»: військовий про те, чому Україна не воює методами Росії

17:51 | 3.10.2026 / Погляд / / коментарі 2

Військові часто обговорюють, чому ми дзеркально не бʼємо у відповідь по російських цивільних обʼєктах? По локомотивах потягів, щоб росіяни так як ми, годинами сиділи у полі. І це не поле в Полтавській області, а якесь болото в Карелії, де вони будуть чекати на евакуацію, якщо вона взагалі буде. Згоріла наша Академія наук? Чому б не спалити їх Академію наук? Бʼють по Столичному ринку в Києві? Зовсім не важко знайти на карті Черкізовський ринок у Москві, і спалити його до самих пацюків у колекторах. Хлопці гостріше сприймають удари по жінках і дітях, ніж удари по самих собі – до цього ми тут давно звикли.

Доводиться пояснювати, що ми не в рівних з нашим ворогом умовах, від нас досі вимагають дотримуватись правил і конвенцій. Якщо ми будемо отак бити по їх цивільних обʼєктах, нам наші західні партнери не дадуть ані зброї, ані грошей, ані розвідувальних даних, а усілякі Альтернативи для Німеччини ще дадуть позови до європейських судів, звинувачуючи Сили оборони України в злочинах проти цивільного населення. І повірте, вони нас посадять. Вони «не помітять» цілі міста спалені росіянами, а от наші дії вони помітять і засудять. Європа чи то за інерцією, чи то за дурістю мислить старими міжнародними правилами і цінностями, які були анульовані Росією 24 лютого 2022 року. Там досі думають, що в ХХІ столітті будуть воювати за правилами і конвенціями. Я бачив як наш ворог вбиває своїх же – на лінії бойового зіткнення вивели з укриття свого і обнулили чергою з автомата. Навіть труп не прибрали, а кинули гнити там де і вбили. Тож уявіть, що вони будуть робити з нами. Ви очікуєте зазирнути їм в очі і побачити людяність? Там пʼяні очі жорстоких вбивць, пихатих імперців, жадібних грабіжників. Людяності до себе ви там не побачите.

На відміну від європейців, наш ворог цинічний і прагматичний, у росіян немає ніяких правил, а шляхетність, гідність і людяність – це виправдання для слабаків. Ми відбиваємось від каліброваного зла, від еталонної ницості, від дистильованої аморальності. Та що там казати, якщо їх релігійні лідери в єдиному пориві навипередки вислуговуються перед владою, а не перед Богом, і благословляють усі злочини свого державного режиму. Жоден їх релігійний очільник не засудив знищення українців. Жоден! У росіян немає віри, окрім культу влади, якій вони вклоняються, їй служать, її бояться, її обожнюють. Бо віра це в першу чергу про цінності. А які в них цінності? Вбити щоб пограбувати іншого? Це цінно лише у некрофагів.

Мені вас шкода, якщо ви після пʼяти років побаченого, ще маєте ілюзії щодо примирення з ними. Ні, зупинити їх можна лише зброєю, іншої мови вони не розуміють

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
коментарів: 2

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Андрій Принда
7.10.2026
Наша лікарня працює. Люди їдуть до Володимира лікуватися, хоча вибір у них є. Це заслуга лікарів, медсестер і тих, хто роками збирав матеріальну базу. Я це кажу не для компліменту. Кажу, щоб одразу відсікти байку: мовляв, ...
Віктор Ющенко
6.10.2026
Під соусом «реальності» нам пропонують мюнхенський сценарій. Дорогі Українці, соборна націє! Сьогодні, коли випробування нашої стійкості вимагають найвищого вишколу духу та непохитної віри, ми знову стаємо свідками того, ...
Сергій Осока
5.10.2026
Борщ — це тло, на якому творився Всесвіт. Спершу Господь сотворив борщ, а вже тільки потім узявся місити глину на землю, різьбити зірки, викуйовджувати хмари. Потім сотворив риб, птахів, вомбатів, японських макак, ...
Євген Клопотенко
2.10.2026
«А в нас борщ готують не так!». Оце мені й цікаво. Розкажіть, як саме. Бо я можу багато розповідати про борщ. Але як його готувала ваша бабуся чи без чого ваш тато навіть не починає варити — знаєте тільки ви. 12 вересня ...
Надія Жук
26.09.2026
Незабаром чергова сесія Нововолинської міської ради. Це вже 62-га... І мені як секретарю ради хочеться нагадати про одну просту, але дуже важливу річ - і самій собі, і суспільству, і своїм колегам. Ми не стаємо депутатами ...