<
Сергій Притула

Ніхто із нас не народжується патріотом

13:03 | 24.08.2026 / Погляд / / Коментарі відсутні

У свої 10 я десь по селу бив палицею кропиву і поняття не мав, чому дорослі вже кілька днів поспіль прикипіли до телевізора. 24 серпня 1991 року у них тільки й розмов про новину із Києва. А я, ще малий, не розумію, що таке Незалежність.

Мені – 20. Україні – 10. Вже встиг побувати на заробітках у Британії і повернутися до Тернополя. Працюю на радіо. В березні 2001 країну сколихує акція «Україна без Кучми». Мої друзі їдуть до столиці мітингувати, де їх спершу гамселять, тоді забирають у відділок, а в Академію приходить розпорядження на відрахування.

Це стає моментом, після якого я почав інакше трактувати свої відносини з державою. Приходить розуміння, що модель: «люди існують для країни» – це страшний совковий спадок. Я хочу жити в країні, яка існує для людей.

Коли у 2004 році починається Помаранчева революція, кажу батькам, що їду у Київ. Мама свариться, їй страшно і вона проти.

Тато все це послухав, зітхнув і приніс мені теплі зимові устілки, щоб не змерз в ноги на Майдані.

Мені – 30. Україні – 20. Янукович при владі. Вперше за кілька років на День Незалежності скасовують військовий парад. А тих, хто влаштовує імпровізовану ходу, розганяють «беркутівці». Люди для влади все більше стають нічим.

За кілька років розгони беркутівцями студентів призведуть до Революції Гідності. Долучаюся до протесту. З «вар’ятівських» гонорарів виділяємо кошти на транспорт для доправки протестувальників на Майдан, закупляємо захисну амуніцію для мітингарів, які протистоять силовикам.

Власне, волонтерство почалося ще з Майдану, а продовжилось під час АТО.

Мені – 40. Україні – 30. Менше року до великої війни. І вже рік як працює наш Фонд – соціальний, як ми тоді думали. На параді востаннє над Києвом пролітає «Мрія». За кілька місяців росіяни спалять її в Гостомелі. А Фонд стане одним з найбільших мілітарних фондів країни.

Мені – 45. Україні – 35. Ми стоїмо у найкривавішій війні з часів Другої світової. Ми платимо страшну ціну, але зараз, у 2026 році, здається, вже ні в кого немає запитань про те – що таке Незалежність. І що ми робимо для неї.

Ніхто з нас не народжується патріотом.

Жодна нація не стає сильною відразу.

Це шлях.

І я щасливий пройти цей шлях в Україні і разом з Україною.

Разом з вами усіма.

З Днем Незалежності!

Виборюємо і цінуємо!

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Андрій Бокоч
20.08.2026
За моєю спиною - древній дерев'яний храм XVIII століття, церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у місті Камінь-Каширський. Зведена ще у 1723 році, дерево на кам'яному фундаменті. Діяла навіть у радянські часи. Пам'ятка ...
Вікторія Климчук-Длугач
18.08.2026
Коли нам у морзі віддали татові речі з війни, я якось нічого не очікувала. Найгірше вже трапилось, ми з мамою опізнали тіло, печатка-підпис, отримайте-розпишіться. Решта — не має значення. І ось нам видають чорний пакет, ...
Максим Залевський
13.08.2026
Зараз серпень, і знову постає нагальне питання: куди релокуватись, якщо взимку прильоти по тепломережах зроблять життя у великих містах дуже екстремальним. І знову зʼявляється ця ідея: треба їхати «на землю». У село. Там ...
Аліна Михайлова
12.08.2026
«Вони воюють, щоб ми могли жити». Ці 4 фото зроблені в один день. Сьогодні. Практично в один час. Київ та східний фронт. Третій день поспіль мені на стаб привозять згорівших бійців в страшних опіках. Термобаричні скиди - ...
Олена Марушко
7.08.2026
В епоху швидкої моди та масового виробництва, коли одяг можна купити у кілька кліків, а викинути уже за сезон, у нашому місті залишається місце, де час ніби уповільнив свій рух. Це навчально-практичний центр сервісного ...