Африканські фортифікації на Поліссі: загадкові «тобруки» Другої світової війни на Волині

Біля села Шлапань Любешівського району та у селі Затишшя Шацького району й досі збереглися незвичні бетонні споруди часів Другої світової війни. На перший погляд їхнє призначення незрозуміле, однак пошуки аналогів привели до несподіваного відкриття – такі фортифікації вперше з’явилися у Північній Африці.

На перший погляд зрозуміти їхнє призначення непросто: прямокутний вхід розташований збоку, а у стелі є круглий отвір.

Польські довоєнні укріплення лінії «Bastion Polesie» розташовані в районі Сарн, а радянські укріпрайони — поблизу Володимира та трохи вище за течією Бугу. Водночас споруд подібної конструкції там не зустрічається.

Пошуки аналогів привели до несподіваного відкриття: вперше такі фортифікації з’явилися у 30-х роках ХХ століття під час укріплення італійцями військово-морської бази Тобрук у Лівії, що в Північній Африці. Через рівнинний рельєф місцевості їхньою головною перевагою було те, що споруди залишалися практично непомітними при огляді із землі.

Згодом німецькі військові інженери назвали такі укріплення Ringstande («стале кільце») та широко використовували їх під час спорудження «Атлантичного валу» — оборонної лінії на узбережжі Франції вздовж протоки Ла-Манш. Близько 200 таких позицій збудували у Норвегії та ще 1700 — у Данії. Цей «економний» варіант дозволяв відмовитися від дорогих броньованих ковпаків, які до того ж були надто вразливими.

Такі відкриті вогневі точки були невеликими бетонними спорудами. Через отвір у даху спостерігач або стрілець міг піднятися на повний зріст. Хоча голова й плечі залишалися незахищеними, це давало можливість вести кругове спостереження. Усередину можна було потрапити сходами через бічні або задні двері. Залізобетонні стіни товщиною 25–40 сантиметрів витримували вибухи бомб і снарядів навіть у безпосередній близькості.

Після висадки союзників у Франції ветерани африканської кампанії почали називати ці споруди «тобруками». У невеликій кількості їх будували й на Східному фронті. Найближчі до Волині п’ять таких позицій розташовані у Білорусі, біля селищ Хаціслав і Мельники неподалік міста Малорита. Як і волинські споруди, вони належать до типу Ringstande (VF 58с).

Восени 1943 року німецьке командування очікувало наступу на Ковель із території Білорусі, тому намагалося бодай частково укріпити цей напрямок. На позиціях біля Шлапані добре видно, що заглибити «тобруки» в землю будівельники вже не встигли.

Цілком ймовірно, що на території Полісся та в інших місцях і досі зберігаються німецькі «тобруки». Автори дослідження сподіваються на допомогу читачів, яким відомі місця їхнього розташування.

Матеріал підготовлено на основі інформації «Хроніки Любарта».