Від свіжого хліба до квасу й киселю: історія двох харчових заводів Нововолинська

У 1964 році в Нововолинську запрацювали два окремі харчові виробництва: хлібозавод діє і нині, а сліди заводу харчових концентратів губляться після 2000-го.

Запах свіжої випічки, кукурудзяні палички, кисіль і квас — такою була продукція двох нововолинських заводів, на яких працювали сотні містян. Її щодня відправляли до магазинів Нововолинська, сусідніх районів та інших населених пунктів Волині.

Витоки заводу харчових концентратів сягають 1957 року. Його організували на базі кустарного хлібопекарського цеху, а від 1964-го виробництво стало самостійним. Тут виготовляли кукурудзяні палички. У збережених відомостях обсяг їх випуску зазначений як 100 тонн, однак період, за який досягнули цього показника, не уточнений.

У 1970 році асортимент поповнили киселями. Згодом налагодили випуск квасу — до 22 бочок за добу. За цими цифрами стояла щоденна праця цілого колективу: від підготовки сировини й обслуговування обладнання до пакування та відправлення готових товарів.

Паралельно розбудовували хлібозавод. Його спорудження розпочалося у 1959 році й тривало п’ять років. У 1964-му виробничі лінії ввели в експлуатацію.

Потужність була значною: 69 тонн хліба та дві тонни кондитерських виробів на добу. Штат налічував 210 працівників. Нововолинські пекарі випускали десять сортів формового і чотири сорти подового хліба, дванадцять найменувань булочних виробів та до десяти видів борошняної кондитерської продукції.

Так у 1964 році в місті почали самостійно діяти два харчові заводи. З хлібозаводу везли свіжі буханці (особливо популярними були «цеглинки»), булочки та солодощі, із заводу харчових концентратів — кукурудзяні палички, кисіль, кетчупи, соуси, варення, пюре, різноманітні безалкогольні напої і квас. Обидва давали людям роботу та забезпечували місцевою продукцією не лише Нововолинськ.

Хліб випікали переважно вночі, щоб уранці він уже був на полицях. У цехах замішували тісто, чекали, доки воно дозріє, формували буханці та завантажували їх у печі. Пшеничні сорти готували на опарі, житньо-пшеничні — на заквасці. Традиційна технологія потребувала часу, натомість забезпечувала характерні смак, аромат і структуру.

На початку 1980-х років обидва виробництва були серед основних у Нововолинську. Поруч діяли молокозавод, м’ясокомбінат, деревообробний комбінат і бавовнопрядильна фабрика. Місто жило не тільки вугільною промисловістю — тут виробляли товари, які знали в різних куточках Волині.

Після розпаду Радянського Союзу шляхи двох заводів розійшлися. Хлібозавод пристосовувався до нових умов, тоді як відомостей про випуск харчових концентратів було обмаль. Документально підтверджено, що це виробництво існувало і у незалежній Україні. У судовій постанові зазначено: чоловік працював водієм Нововолинського заводу харчових концентратів із 6 січня 1982 року до 3 листопада 2000-го. Отже, підприємство діяло щонайменше до кінця 2000 року. Далі документальний слід обривається. Точна дата закриття у відкритих джерелах відсутня. Так само немає повних даних про керівників, чисельність колективу, адресу, останні роки роботи та подальшу долю приміщень. Не вдалося знайти й перевірених архівних світлин цехів, працівників або упаковок продукції.

Хлібозавод у цей час продовжував випікати продукцію. У березні 2017 року журналісти БУГу побували там і зафіксували весь процес — від замішування тіста до виходу готових буханців із печі.

Тоді на виробництві працювали 150 людей. Асортимент охоплював понад 60 видів кондитерської продукції та до 35 видів хлібобулочних виробів. Їх постачали в Нововолинськ, Іваничі, Сокаль, Горохів і Луцьк.

У квітні 2016 року власним коштом модернізували печі та встановили енергоощадне обладнання. Оновлена лінія могла випікати до трьох тонн хліба за вісім годин.

Виробничі можливості були більшими за реальний попит. У 2017 році хлібобулочну продукцію до Нововолинська постачали ще 19 виробників. Магазини замовляли невеликі партії, споживання хліба скорочувалося, а конкуренція зростала.

Попри складні умови, хлібозавод зберіг виробництво. Нині він діє як Приватне акціонерне товариство «Нововолинський хлібозавод» і випускає хліб, хлібобулочні та борошняні кондитерські вироби.

За даними відкритих реєстрів, у 2025 році дохід товариства становив 37 мільйонів 477 тисяч 200 гривень, чистий прибуток — 1 мільйон 50 тисяч гривень. У штаті було 63 працівники. За понад шість десятиліть колектив скоротився із 210 людей у 1964 році до 150 у 2017-му та 63 у 2025-му. Змінилися обладнання, асортимент, обсяги й ринок збуту, проте виробничі лінії не зупинилися.

Завод харчових концентратів мав іншу долю. Від колишніх обсягів — 100 тонн кукурудзяних паличок і до 22 бочок квасу за добу — залишилися короткі архівні згадки та пам’ять містян.

Чи пам’ятаєте ви смак нововолинських кукурудзяних паличок, киселю або квасу? Розкажіть у коментарях, де продавали цю продукцію? Чи є серед вас знайомі які працювали на цьому на заводі?