Нашій владі треба не боятись, а проявити свій характер і вчинити радикально, – нововолинський історик Юрій Велінець про заборону УПЦ мп в Україні
Нововолинський краєзнавець та історик, а віднедавна й офіцер ЗСУ Юрій Велінець зазначив, що українській центральній владі потрібно давно уже радикально вирішити питання діяльності УПЦ мп в Україні. Бо уже неодноразово, під час перевірок СБУ, були доведені факти її співпраці з кремлем.
Про це він розповів в інтерв’ю БУГу.
На його думку, конфліктні ситуації на релігійному підґрунті виникають не вперше. В історії уже були подібні факти. Юрій Велінець вважає, що це явище пов’язане з українізацією богослужінь і створенням власної церкви. Це питання підіймалося в часи міжвоєння у 20-30 роках ХХ століття, коли Західна Україна здебільшого підпорядковувалася Польщі. І громади намагалися активно українізувати богослужіння. Зокрема і в нашій окрузі, в Низкиничах вже тоді була українізована літургія в храмі. Там правив священник Андрій Савчук. Він був одним з ініціаторів.
Це священники, які активно взаємодіяли з українським національним рухом. Вони чудово розуміли, що в нас має бути одна єдина об’єднана церква, підпорядкована Константинопольському патріарху. Бо вся наша Київська митрополія в часи Київської Русі мала таке підпорядкування. Тобто з однієї сторони вона була самостійна, а з іншої – дочірня до материнської церкви Константинополя.
Науковець зазначає, що те, що зараз співається в УПЦ московського патріархату – це русифікована церковнослов’янська мова. Такі традиції і зміни цілеспрямовано робилися в ХІХ столітті. Адже тоді існувала концепція, так званого Уварова, коли вважалося, що релігія – це один з інструментів впливу на народ. Оскільки телебачення не було, а газети видавати такою кількістю було неможливо, то священник регулярно отримував певний інформаційний бюлетень, чи якусь газету, яку постійно доносив до людей.
«Церква мала важіль впливу влади. Не випадково кажуть, що в демократичних країнах є три гілки влади: законодавча, виконавча і судова, а в російській федерації є ще одна – релігійна. І жахливо, що церква не займається питаннями духовності, не намагається показати себе своєрідним центром духовного єднання людей. Куди дійсно можна прийти до Бога, відпочити душею і помолитися.
Чудово, коли священники не нав’язують якихось ідей, чи якихось думок, як це активно робиться в УПЦ мп. Там викривляють і перекручують факти. Іноді навіть історичні», – зазначає історик, який має звання доктора філософії з історії.
Він вважає, що ПЦУ має хороші завдатки. І це є саме той осередок в якому треба об’єднувати українську націю в цілому. Бо це церква, яка дійсно підпорядковується українцям і дбає за українців. І саме через цю церкву ми маємо об’єднаність зі всіма іншими цивілізованими церквами православного світу. Те, що РПЦ себе дискредитувала це вже очевидний факт, який визнають повністю всі інші церкви. А те, що УПЦ мп намагається себе подавати, як окрему українсько-православну церкву, без жодних приставок і переконують, що це – окрема структура, незалежна від москви, є абсолютним фейком.
На питання, що він думає про нещодавно зареєстровану прихильниками УПЦ мп у селі Будятичі, де відбувся перехід до ПЦУ, десь в полі окрему релігійну організацію, ніби-то ні від кого незалежну. Хоча туди приїжджають правити священники з Володимир-Волинської єпархії УПЦ мп. Велінець відповів, що у нас держава правова. Якщо є всі законодавчі підстави, то, можливо, дозволяється реєструвати такі осередки під іншими якимись назвами, чи під юрисдикціями якихось інших структур.
Але, якщо реально подивитися на мету й діяльність такої церкви, то можна побачити зовсім інше. І це не лише фінансова сторона, а й в першу чергу ідеологічна. Всі чудово розуміють стару давньоримську тактику: розділяй і владарюй. Коли ти розділяєш націю, тоді її легко взяти під контроль. Те саме, він вважає, здійснює росія постійно, ділячи нас в питаннях духовних, мовних і культурних. І нам, як українцям, потрібно всім мобілізуватися, щоб протистояти таким загрозам.
«Ми маємо знати нашу історію. Розуміти, що в нас була Київська митрополія, яка була в юрисдикції Константинопольського патріарха, який нічого лишнього нам не нав’язував. Було нормальне, мирне існування. Цьому сприяла наша українська еліта, меценати, гетьмани, відомі полководці. Всі вони підтримували саме цю церкву. Потім сталося так, що ми опинилися в окупації російської імперії. Звичайно, що тоді Київську митрополію, як потенційну загрозу ліквідували, а церкви взяли під контроль кремля. І звичайно поставили своїх наставників. Тоді, коли Україна отримала свою незалежність, то відповідно постало питання своєї власної української незалежної церкви. Є багато людей, які чітко розуміють, що конкретна кількість патріархів, чи вищого духовенства напряму контролюється москвою. І вони напряму диктують те, що говорить москва», – впевнений краєзнавець.
На його думку, щоб припинити діяльність УПЦ мп в Україні, треба мати сталевий стержень. Чітко, однозначно і одним махом це зробити. Не дискутувати: може, чи не може, порушення прав, чи не порушення прав. А чітко визначити. Бо, вважаю, СБУ знаходило достатньо доказів, серед них і листівок російської церкви і самого кремля, які свідчать про пропаганду. Це говорить, що вони дискредитували себе. Те, що вони самі не хочуть іти на примирення, об’єднання, чи якийсь компроміс, свідчить про те, що є накази зверху цього не робити. І вони самі себе заганяють в глухий кут.
«Нашій центральній владі треба просто не боятись, проявити свій характер і вчинити радикально. Ми знаходимося в такому часі, що маємо змінити свою державу, щоб в подальшому не виникало питання руско-язичного населення, яке буде закликати рускій мір, щоб в нас не існувало руского міра духовного», – закликає Юрій Велінець.
Свята правда. І велика ганьба не тільки для центральної законодавчої гілки влади у Києві, а й нашої місцевої – нововолинської, яка позиціонувала себе на виборчих перегонах, як “команду змін”. Ніхто не думав тоді, що Борис Карпус виявиться боягузом, аж настільки. Окрім того, збереження пам’ятника “воїну-захиснику”, а насправді – прикордоннику НКВД СССР на центральній вулиці Нововолинська, під час війни з Російською імперією, яка цей постамент і збудувала, є ще більшою ганьбою! Це пекучий сором для нашої місцевої влади перед пам’яттю тисяч і тисяч волинян які воювали з фашизмом у Війську Польському, армії Андерса, збройних силах Великобританії, макі Франції,.. депортованих совдепівськими катами у райони Крайньої Півночі, вояками ОУН-УПА, репресованими та розстріляними, замордованими у ГУЛАГах, масово знищеними на валах Володимирського княжого городища, вимушеними біженцями з рідної землі від нелюдського сталінського режиму в канади, америки, аргентини, парагваї… Ми не сподівалися від вас такого Борисе Сергійовичу.