<

Інші розділи
Юрій Велінець

Нововолинців болюче зачепила тема демонтажу пам’ятника воїнам-прикордонникам. Детальніше про окремі міфи проблеми

10:45 | 14.11.2024 / Погляд / /
226
/ Коментарі відсутні

Практично одинадцять років триває героїчна боротьба з одвічним нашим ворогом — московською ордою, яка намагається окупувати Україну та знищити усе українське. Ми втрачаємо найкращих на цій війні для нашого спільного майбутнього. На фоні російсько-української війни тривають процеси дерусифікації, деколонізації та декомунізації. Ми уже перейменували безліч вулиць, демонтували ідеологічні монументи та позбавляємося, того, що насильно насаджували нам наші вороги. На жаль, декомунізувати та деколонізувати нашу свідомість та світогляд, ми ніяк не можемо.

З однієї сторони прагнемо європейських цінностей та свободи дій, а з іншої — тримаємося за комуняцьке та російське, виправдовуючи усе це. Прикро, що це явище досі має місце і не має єдиного одночасного бачення цієї «проблеми».

Нині наших громадян дуже болюче зачепила тема демонтажу пам’ятника воїнам-прикордонникам у Нововолинську. Тому хотілося б заспокоїти нововолинців та роз’яснити окремі міфи цієї проблеми:

1. «Радянські прикордонники — це борці, які заслуговують нашої шани». Усі радянські прикордонники, які здійснили перші перестрілки з нацистськими військами Гітлера в 1941 році були вірні Москві та входили до складу радянських спецслужб (тоді – НКВС). Чогось аж такого героїчного, як це роздув СРСР в 1941 році ці війська НКВС нічого не зробили. Навпаки вони фігурували серед тих, хто розстрілював політв’язнів у в’язниці міста Володимира та інших прикордонних містах. Окрім того, серед тогочасних прикордонників мобілізованого українського населення, як це було пізніше уже в Червоній армії, також не було. Отож, радянські прикордонники — це інструмент радянського терору, на яких покладалися задачі: «недопуску іноземних агентів» та пошуку, а потім репресій усіх не згідних зі сталінською політикою населення прикордоння.

2. «Нововолинський пам’ятник прикордонникам — це пам’ятка полеглим воїнам у Другій світовій війні». Часто чую цю спекуляцію: що монумент прикордонникам у Нововолинську має таку ж «сакральність», як і всі радянські пам’ятники, що присвячені солдатам Другої світової війни. Про те, кому конкретно присвячувався цей монумент, уже розписав вище, а ось чому такий міф панує у Нововолинську, я поясню. Цей монумент був поставлений за брежнєвського «застою», де відбувалося формування культу «Велікой Побєди». Для цієї мети власне партія виділяла шалені кошти, щоб у всіх містах (навіть післявоєнному Нововолинську) мало бути поставлено відповідні пам’ятники. Окрім «шанування Дня Побєди, 9 травня» перед цими монументами відбувалися посвяти у піонерів школярів, покладалися квіти молодятами під час «совєцкого весілля» і т.д. Тобто кремль свідомо спекулював смертю безліччю своїх же громадян задля насадження у свідомість людини своєї пропаганди. Саме такі монументи, як пам’ятник воїнам-прикордонникам у Нововолинську мав таку мету. Гадаю, мали б усі звернути увагу, що цей монумент відрізняється від тих, що у селах: на ньому відсутні будь-які імена загиблого місцевого населення в роки Другої світової війни. Що є яскравим доказом, вище сказаного.

3. «Демонтаж пам’ятника — рівноцінне знищенню та шалено затратна в наш час справа». Попри свою ненависть до усього комуняцько-московського (маю на те серйозні підстави), я намагаюся бути об’єктивним та визначити правильний підхід до процесу деколонізації. Тому замість прямого знищення відбійним молотком монумента, було запропоновано його відати одному колекціонеру та перемістити на певне місце де буде створено ще один музейний простір нашого міста. Адже на цьому музейному просторі будуть розкриватися усі радянські міфологеми та об’єктивно подаватиметься минуле нашого народу. Тому монументи радянським піонерам та прикордонникам стануть прикладами радянського поневолення українського народу та уроком для молодого покоління, щоб не допускати цього у нашому майбутньому. Тобто застосовуємо нашу народну тактику: «клин клином вибивають».

Шановні мешканці Нововолинська, дорогі мої громадяни! Забудьмо про емоції та «світле комуняцьке минуле» та давайте уже нарешті навчимося раціонально все сприймати та жити у нашому спільному українському майбутньому.

Досить бути розрізненими та шукати виправдання тому, що нас мало знищити або намагається знищити. Давайте єднаймося усі навколо всього українського. Позбавимося кремлівського ярма, яке насаджували нам через свої символи, щоб сформувати людину «гомо-совєтікус». Читайте та досліджуйте українську історію, адже вона підкаже Вам, як оцінювати події минулого, об’єктивно реагувати на процеси минулого.

Головне фото – ілюстративне

* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 Віталій Шабунін
23.10.2024
«Це реально внутрішній ворог», – так президент Зеленський в одному з останніх звернень висловився про корупціонерів у ...
Валерій Залужний
17.10.2024
Промова Надзвичайного і повноваженого посла України у Великій Британії і Північній Ірландії, Головнокомандувача ...
Віктор Мартиненко
4.10.2024
Храм базилікального типу у селі Стара Лішня у Пормівській громаді, збудований у романському стилі IX-XIV ст. Розміри: 7х4 м. У ...
Олександр Гром
2.10.2024
Глянув Укази Президента України. Тепло на душі від того, що ми маємо живих Героїв України і більше воїнів, яких ...
Ірина Пикалюк
13.09.2024
Розвиток локальної культури в умовах війни набуває особливого значення.  Культура – це наша духовна зброя, яка ...