Не очікуй перемоги, роби її доступними для тебе способами
Я дуже випадково дізнався, що існує тривожна тенденція у цивільних (тобто нормальних людей), що ми можемо програти. Що Київ візьмуть. І людям тривожно. А ще я дізнався, що в нас йде не зовсім коректна мобілізація. Ну тобто гребуть у військо методом залякування, насилля і дирявої маніпуляції «Чо не в армії?».
Ну дійсно війнонька йде складна і ми несемо втрати. Люди, територія, техніка. Погода гімняна, членомозкових багато, пруть і життя наскільки тут демпінгує, що починаєш насолоджуватися світанками, сніданками і жирними лінивими котами. Але все ж таки хотів би ще раз розставити всьо по пунктам:
- Обери свою роль: я йду воювати, я критична інфраструктура, я активно допомагаю армії, я нічого не буду робити. Будь чесним з собою. Якшо ти ше вагаєшся, варто визначитись.
- Не очікуй Перемоги. Роби її доступними для тебе способами. Перестань спостерігати. Бери участь. Якшо ти питаєш коли скінчиться війна, ти спостерігач.
- Якщо ти не в армії, то це нормально. Але війна нікого не омине. Якщо твій дім цілий, ти здоровий, то все одно є варік шо то не надовго.
- Якщо боїшся наступу на Київ, придумай план евакуації, йди в армію, заправ автівку, домовся з кєнтом в Франику про хост, піди на курси самооборони. Бійся активно, а не втіхаря.
- Збав тебе боже перестати вірити в свою Армію. Ми робимо все що можемо і не можемо. Якщо Ти не віриш в армію – стань нею.
- Не читай новини. Твори їх.
- Подивися хто навколо тебе. Вони посилюють тебе? Нє? А мають.
- Ми обов’язково переможемо. Але лише з вашою допомогою і підтримкою.
- Якщо ти не можеш повпливати на ситуацію, ти стопудово можеш впливати на себе. Покращ себе. Полюби себе. Посиль себе.
- Якщо ти дізнався/лася, що попереду важка битва, сприймай це як корисну інформацію. В тебе є можливість підготуватися аби розвалити по кускам вражину. Ну хіба не круто? Отож
Джерелом для рубрики став допис Андрія Козінчука у фейсбуці
* Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках видання «БУГ»
Козінчук, через деякий час ти будеш “старий але немудрий”.
Такий брєд написати можна хіба після водочки вкуснющєй