Не очікуй перемоги, роби її доступними для тебе способами

Я дуже випадково дізнався, що існує тривожна тенденція у цивільних (тобто нормальних людей), що ми можемо програти. Що Київ візьмуть. І людям тривожно. А ще я дізнався, що в нас йде не зовсім коректна мобілізація. Ну тобто гребуть у військо методом залякування, насилля і дирявої маніпуляції «Чо не в армії?».

Ну дійсно війнонька йде складна і ми несемо втрати. Люди, територія, техніка. Погода гімняна, членомозкових багато, пруть і життя наскільки тут демпінгує, що починаєш насолоджуватися світанками, сніданками і жирними лінивими котами. Але все ж таки хотів би ще раз розставити всьо по пунктам:

1. Обери свою роль: я йду воювати, я критична інфраструктура, я активно допомагаю армії, я нічого не буду робити. Будь чесним з собою. Якшо ти ше вагаєшся, варто визначитись.
2. Не очікуй Перемоги. Роби її доступними для тебе способами. Перестань спостерігати. Бери участь. Якшо ти питаєш коли скінчиться війна, ти спостерігач.
3. Якщо ти не в армії, то це нормально. Але війна нікого не омине. Якщо твій дім цілий, ти здоровий, то все одно є варік шо то не надовго.
4. Якщо боїшся наступу на Київ, придумай план евакуації, йди в армію, заправ автівку, домовся з кєнтом в Франику про хост, піди на курси самооборони. Бійся активно, а не втіхаря.
5. Збав тебе боже перестати вірити в свою Армію. Ми робимо все що можемо і не можемо. Якщо Ти не віриш в армію – стань нею.
6. Не читай новини. Твори їх.
7. Подивися хто навколо тебе. Вони посилюють тебе? Нє? А мають.
8. Ми обов’язково переможемо. Але лише з вашою допомогою і підтримкою.
9. Якщо ти не можеш повпливати на ситуацію, ти стопудово можеш впливати на себе. Покращ себе. Полюби себе. Посиль себе.
10. Якщо ти дізнався/лася, що попереду важка битва, сприймай це як корисну інформацію. В тебе є можливість підготуватися аби розвалити по кускам вражину. Ну хіба не круто? Отож

Джерелом для рубрики став допис Андрія Козінчука у фейсбуці