Дмитро Ігнатов: “Я думаю, в політиці нема місця порядним людям: їм або доведеться грати за звичними правилами або піти.”
Дмитро Ігнатов – ідейний лідер, організатор та соліст українського нью-метал гурту РОЛЛІК’С. Їх порівнюють з Limp Bizkit, Linkin Park, але відзначають притаманну “ролліксам” неповторність музичного матеріалу.
– Які плани на майбутнє?
– У найближчому майбутньому хочеться зняти відео на одну з нових пісень з ЕР, а далі час покаже.
– Чи обмежується наразі твоя музична діяльність лише Ролліксом?
– Так, наразі моя музична діяльність обмежується Ролліксом, хоча я не виключаю появу нових проектів, не пов’язаних з рок музикою.
– Чим займаєшся, окрім музики?
– Я би сказав так: займаюся адвокатською діяльністю, а крім цього – музикою. Хоча цілком можливо, що пріорітети поміняються місцями. Таке іноді буває.
– Звідки черпаєш натхнення?
– Натхнення приходить у спокійній атмосфері, коли в житті все гаразд. Головне гарний настрій, коли хочеться співати. Основні джерела натхнення: почута музика, нові враження, спостереження, нові знання, внутрішні переживання, якісь події.
– Що ти робив у період Євромайдану? Як ваш гурт рефлексував?
– В основному спостерігав, як більшість українців, дуже переживав за майбутнє країни і за тих людей, які вийшли на протистояння. Як музиканти ми дали концерт на Майдані в грудні разом з іншими командами.
– Славко Вакарчук був депутатом Верховної ради. Чи не плануєш ти мати щось спільне з політикою?
– Не хочу мати нічого спільного з політикою, хоча не виключаю. Ніколи не знаєш, куди тебе занесе. Я спостерігаю за тим, як деякі люди ідуть в політику щось змінити, але їхні добрі прагнення розбиваються о скелю цинічної системи. Щось змінити за короткий проміжок часу без міцної підтримки неможливо – тебе обов’язково хтось прибере з дороги, щоб не заважав. Я думаю, в політиці нема місця порядним людям: їм або доведеться грати за звичними правилами або піти.
– Чи близька вам тема АТО? Що ви робите для цього? Чи були у вас концерти на передовій? якщо не було – чи плануєте? Чи підтримуєте наших солдатів і як саме?
– Ми ніколи не були в АТО, не виступали там, та й пропозицій не було. Знаємо про це з екранів телевізорів, розповідей знайомих та з інтернету. В Ілловайському котлі загинув мій колега, з яким ми зустрічалися в судах як опоненти. Шкода, що справжні патріоти віддають своє життя на війні. Я робив перекази до благодійних фондів на підтримку військових, брали участь у благодійному концерті в червні, де збирали кошти на реанімобіль.
– Що вирізняє сучасну українську молодь? Якою повинна бути молодіжна політика держави, для того щоб стимулювати підростаюче покоління, формуватись як нація?
– Сучасна українська молодь різна: визначальним є соціальний фактор, місцевість…Зараз у молоді є всі ресурси, щоб досягти висот у будь-якій сфері. Головне бажання. Багато матеріалу по бізнесу, маркетингу, ІТ-технологіям, вивченню іноземних мов тощо. Думаю, що сучасна молодь доволі амбітна порівняно з попереднім поколінням. Думаю, державна політика має орієнтуватися на матеріальне забезпечення і зростання нового покоління: а це передусім робочі місця, програма забезпечення житлом, дешеві кредити для молоді. Зараз ми спостерігаємо витік мізків з країни, ми втрачаємо талановитих українців, які знаходять свій порятунок за кордоном. Думаю, що матеріальне забезпечення є вирішальним для формування нового покоління спеціалістів в усіх сферах. Патріотизмом нікого не нагодуєш. Молоді потрібні гарантії і перспективи. Коли людина не буде постійно думати, що їй поїсти, одягти, чим прогодувати сім’ю, тоді можна вже говорити і про щось високе. Згадайте піраміду Маслоу.
– І на завершення, чого побажаєш читачам нашого видання?
– А читачам бажаю гарного настрою і насолоджуватися життям! Все буде добре!
