Слава вам, товаришу Сталін!

За такий якісний тиньк (штукатурку), який іще не весь обвалився на задньому фасаді нововолинської школи № 1 за стільки років. Його колупала хмара школярів, упродовж майже століття. На нього, перепрошую, мочились старшокласники і деякі, гм, несвідомі представники педагогічного персоналу. Його било градом, по ньому сікли осінні і літні дощі. Ревіли урагани навесні і тріщали морози взимку. Його тупо, вперто і навмисно намагалися зіпсувати перепади температур та інші шкідливі, підлі та підступніі атмосферні явища. Та він витримав все!

Ожеледиця і грибок, мох і цвіль регулярно покривали стіни, цієї (без сумніву для тисяч і тисяч випускників) «альма матер». По них стікали дощові зливи, фонтани псячої сечі, сиві бороди отруйних туманів та набридливої мряки. А вони все стояли!

Проте, останнім часом, років зо двадцять із гаком років тому, сталінська тиньківка почала сипатись. (див. фото) Місцева влада не реагувала. Замість ремонту з тилу, вона чомусь вділила кошти на стелу захисникам «2-го Укріпрайону» НКВД СССР. Яку збудували при вході на територію школи.

Таким чином, готуючи вочевидь, достойну заміну стародавнім комуністичним керівникам шахтарського міста Нововолинська. А заодно, зомбуючи дітлахів на майбутні рабські терпіння та покору новітнім панам.

А навпроти, на стіні перейменованого ДЮЦу, красувався вождь всіх часів і народів – В.Лєнін. Навколо нього кружляла у танці совєцька піонерія у червоних шматах на шиях та коротеньких штанцях і спідничках. Сурмлячи й б’ючи у барабани. Дякуючи різнокаліберним вождям за щасливе дитинство…

Потім, за народні гроші, які теоретично могли б бути використані для ремонтних робіт фасаду школи, зробили реконструкцію скверу на бульварі Шевченка. Де  встановлена модернова фігура радянського прикордонника «Воїну-захиснику слава!». Знову ж таки у честь того самого «славетного» відомства – НКВД СССР.  Відкати? Можливо. Мені те невідомо. Питайте у голови.

Пів-мільйона, чи й більше, закопали у землю скверу. Для чого воно все? Хто керував коштами? Міськрада голові відмовила.  Гроші дав покійний вже, голова ВОДА Б.Клімчук.

30 серпня 2015 року, із дозволу місцевої влади у Парку культури та відпочинку проводилось помпезне дійство по відзначенню 65-річного ювілею від дня заснування міста. Майже по-сімейному, як обжинки колись, у колгоспах. Із виїзною торгівлею на газонах біля туалету та стадіону. Де (у громадському місці!) продавались із наметів спиртні напої та пиво. Усупереч антиалкогольному законодавству України.

Очевидно, міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков про це, як завжди, «не знав». Цього схоже, «не знали» й місцеві міліціонери, що охороняли громадян від злочинних  зазіхань пияків та хуліганів. Публіка раділа і славила місцеве керівництво. Їхні дружини і діти не могли відірвати чоловіків та батьків від відомого всім хмільного продукту. Дехто плакав.

А вже 1 вересня, у всеукраїнський День знань, Віктор Борисович на урочистій лінійці у тій таки школі № 1 (яку сам колись закінчував) вчив, як треба жити першачків і старшокласників. Педагогів, батьків та допоміжний персонал. Сіяв розумне, добре, вічне.

Тверезе і совісне. Не корумповане. Без організованої злочинності, кумівства, сватівства та підлабузнювання. Ви, що? Ні-ні! Прозорості дій та патріотизму на благо нашої Неньки, що воює стікаючи кров’ю…

Дай вам Боже, В.Б! Вашим дітям та онуку. Такої ж кришталевої прозорості, совісті і несловоблудства. Чистоти помислів, думок і вчинків. Духовного багатства, миру, добра, чемності, людинолюбства і честі.

Так-так, саме її, найбільше. Гідності, законослухняності та добробуту.   Про що ви так гарно говорили діткам у вашій рідній школі. Та, чи щиро це було?

01.09. 2015 року.
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща». Нововолинськ, Волинь