У Нововолинську – знову скандал!

Нововолинськ – шахтарське місто на Волині готується стати фігурантом чергового грандіозного скандалу. Із подачею у центральні засоби масової інформації інгредієнтів у вигляді судових позовів, кримінальних справ та іншими смаженими аксесуарами. Це, як вбачається, корупція, найчистішого ґатунку. Дійова особа і виконавець, як майже й завжди – місцева влада. А ще працівники прокуратури на чолі із міським прокурором О.Шпотою. Які обжили (чи «віджали») у буквальному сенсі цього слова, комунальний дитячий садочок № 9 на  майже 30 сотках громадської землі із мальовничим березовим садочком та декоративним, мистецьки викованим парканом. І зовсім не збираються це, подароване міською владою людське добро, громаді повертати. Проте, це вже зовсім інша історія до якої я обов’язково повернусь. Як і до прокурорських квартир та їхніх бюрократичних (можливо, що й злочинних) відписок. Обіцяю.

Розпочалось все це трохи менше року тому,  коли я написав інформаційний запит № 72 ГО «Україна + Польща», від 10 червня 2014 р. міському голові Нововолинська Віктору Сапожнікову. (Фотокопія 1)  Де просив надати мені відомості про виділення міською владою земельних комунальних ділянок під індивідуальну забудову, фінських будинків, квартир тощо, суддям, прокурорам, СБУшникам, міліціонерам та іншим державним службовцям за період із січня 1996 року по червень 2014 року. Практично, за всі 4 каденції діючого мера.

Маю на те законне і конституційне право. Отримав відповідь. (Фотокопія 2) Радше відписку. Віктор Борисович на такі меседжі самі не відповідають. Це за них робить штатний цап-відбувайло на зарплаті – Володимир Рожелюк. Перший заступник та давній і перевірений дружбан мера. Соратник у всіх його різних-всіляких справах та комбінаціях…

Написав, що мовляв, занадто складно для місцевої влади відразу надати хоч якісь дані, треба розібратись, а відповість трохи згодом. І щось там, у моєму запиті, йому не сподобалось. То він надасть мені відповідь згідно «Закону про заяви і звернення громадян», а не згідно «Закону України про доступ до публічної  інформації». Одним словом, затягнути час і визначитись: а що ж зі всім цим робити. Не пройшло і місяця, (Фотокопії  3, 4, 5) як надійшла відповідь, знову таки від  В. Рожелюка: не можемо, конфіденційні дані, звертайтесь у архіви, учасники квартирних оборудок («володільці» – так і написано) згоди на оприлюднення не дають. І ще різна купа всілякого, без сумніву, словесного лайна і мотлоху із завуальованими погрозами.

Як ти мені мені осточортіла нововолинська місцева владо, зі своїми прибамбасами у вигляді кишенькових прокурорів, забамбулених спецслужбістів та переляканих ментів!  Якщо членам міської громади сплачувати податки, а іще й побори у лікарні, школах і дитсадках через обслуговуючий персонал вициганювати – то треба швидко, і  вже! А як людям сказати хто із них таємно отримав їхнє комунальне майно у вигляді землі та житла збудованого за їхні ж гроші, і на які цілі використано бюджетні кошти – то «ніззя»?

10 березня цього року, після моєї писанини у прокуратури різних рівнів та рангів і отримання від них таких самих «перлин» бюрократично-корупційного мистецтва, від ГО «Україна + Польща» було знову відправлено інформаційний запит (Фотокопія 6) міському голові із конкретними прізвищами імовірних, щасливих «володільців» квартир у нашому місті. І знову таки, В.Сапожніков підставив свого безвідмовного зама. У змісті листа на гербовому бланку виконкому чого тільки не знайдеш: права, свободи, рішення Конституційного суду, якась «справа К.Устименка»…   окрім одного – відповідей на поставлені запитання по суті запиту.  Але, все ж таки у дечому В.Рожелюк зі своїми юристами, проколовся. Старіє вірний гайдук, старіє… Там було написано, що «відсутня згода громадян, щодо яких Ви хочете отримати інформацію». Не більше і не менше. Саме так.

То посадові особи, прізвища яких я конкретно і поіменно перерахував у своєму запиті на адресу міського голови, комунальне житло у Нововолинську таки отримали! Я так і знав. І не тільки вони, Володимире Дмитровичу.  А й багато хто іще. І приватизували його, як вбачається. І отримали на житло, ще й відповідні документи від нововолинських міськрадівських чиновників. За підписом «самого». Очевидно, що й вручали ордери на житло «законникам» з правоохоронних структур із земними поклонами та всілякими побажаннями гараздів у їхній майбутній, і як вбачається, корупційно-антинародній діяльності для блага свого улюбленого «Я». Поки-що не можу назвати їхніх прізвищ. Не у моїх правилах робити те, на що не маю відповідних документів та копій рішень міськради.

Ви хотіли б збрехати, В.Д., що ніхто нічого і ніколи не отримував, проте це могло коштувати вам посади. Ви про це добре знали. І створили чергову відписку, а скоріше міф, що є одне і те ж.  Як прокоментував цю резонансну справу у «Facebook» відомий медіа-юрист Олександр Бурмагін:  «Така відповідь – це ваша  заява про відставку».

Додам тільки: «І вашого шефа – теж».  Який, за його ж словами і «Законом України про місцеве самоврядування», за все відповідає. Прокурорсько-суддівська одісея із отриманням комунальних квартир у Нововолинську «своїми» у дошку службовцями державних установ, за лояльність і «непомічання»  посадових корупційних злочинів місцевої влади,  продовжується.  Далі буде.

Прошу всіх небайдужих нововолинців направити запит про виділення комунальних квартир (додається) міському голові В.Сапожнікову.

21.04.2015 року
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ