Хроніки життя однієї ковбані

Дата утворення – невідома.
Місцезнаходження – проспект Дружби, 6А, м. Нововолинськ, Волинської обл.
Вік – не встановлений. Була там завжди.
Батьки – мерія і виконком.
Спосіб ремонту – ямковий.
Вартість ремонту – таємниця.
Організації, що виконували ремонти – різні.
Періодичність ремонтів – регулярно. Один-два рази у рік.
ЇЇ значення для місцевої влади – золоте дно.
Сама ковбаня біля Олійно-Жирового. Перед Пасхою батьки міста її регулярно латають. Проте, 12 місяців вона ніколи не витримує. Як тільки сходить сніг – оживає у всій моторошній красі. Минулого року і ще раніше, снігу було мало. То й тішила око (колеса автомобілів, ноги мешканців) цілий сезон. Коли у батьків міста зрідка прокидається совість, закидають її щебенем, або прямо у її підводну глибочінь – сиплють гарячий асфальт. За гроші міських платників податків.

Вона – ненаситна. Їй завжди мало. Вона розростається у глибину й ширину. Дай їй волю – проковтне УКК і ОЖК. Кількість подібних ковбань у Нововолинську неміряна. Сотні, а може й тисячі. Вартість ямкових ремонтів і їхні об’єми – числа таємного. Місцева влада намагається підтримувати її у постійному активному стані. Самі розумієте. Ні, ну що ви? Не знаю. Запитання про суми «відкатів» від ремонту отаких ям – не до мене.

30-го березня, на інтернет-сайті «Буг» на запитання громади відповідав сам міський голова В.Б. Сапожніков. Що? Водичка, кажете, ніби у тій самій ковбані – мутна і непрозора, були його відповіді? Знову ж таки, вам – туди! «Обліко-моралє», не зовсім того… відповіді такі, прости Господи, не влаштовують? Мене – теж. На те він і мер. У нього кожний день таке – як захоче, так і відповідає. А не захоче – зовсім не відповість. Як, наприклад, за виділені ним комунальні квартири прокурорам, суддям, міліції та СБУ. А захотів відповісти на інформаційний запит про капітальні ремонти шляхів у місті і витрачені на це сотні тисяч бюджетних гривень – відповів. Попросив Громадський люстраційний комітет міську прокуратуру перевірити кількість м. кв., закладку щебеню, піску, асфальту згідно норм тощо, на місці робіт – у натурі перевірила. Ще й нам дозволили міські прокурори самих себе перевірити. Ну, знайшли члени Люстраційного комітету неправильні арифметичні дії у тій прокурорській, із дозволу сказати, перевірці, а саме: у бік збільшення. Приписки. Ну то й що? Прокурори, вони знаєте, завжди праві. У симбіозі із місцевими високими керівниками. Крук – круку, око завжди цілим залишає… Не викльовує.

Кажете, знову ремонт, перед Пасхою? Ну, на празник все повинно бути «чики-чики». Дебет-кредит, асфальт-бетон, карман-кишеня і т.д. А для чого тоді у міськраді чи у прокуратурі працювати? Економ-кляса! Аякже ж. На те вона і влада.

31.03.2015 року
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ