“Бійці хай знають, що ми думаємо про них увесь час”, – мати зниклого під Іловайськом нововолинця Зоя Жук

Мама зниклого під Іловайськом бійця з Нововолинська Зоя Жук розповіла журналістам інтернет-видання “БУГ” про сина та привітала військових, їхніх дружин і матерів із Днем захисника України.

14-го жовтня Україна святкує День захисника, а віряни відзначають День святої Покрови Пресвятої Богородиці. Ці свята тісно пов’язані між собою, адже і зараз звертаються у важкі хвилини з молитвами батьки, кохані, ті, хто відчув найсильніший розпач та хвилювання за своїх рідних, що боронять кордони нашої держави.

Зоя Жук кожної неділі ходить в монастир і ставить свічку за здоров’я сина, який не повернувся із зони АТО. До неї телефонують та морально підтримують священики, волонтери, рідня. Жінка не перестає комунікувати з матерями бійців, які вернулись живими з Іловайського котла, кожного разу розшукуючи інформацію про Сергія.

Сергій Жук 1989 року народження служив у 51-й бригаді, 3-му батальйоні. Останній раз виходив на зв’язок з Іловайского котла 28 серпня 2014 року. Ввечері подзвонив до мами востаннє, спілкування тривало близько сорока хвилин.

Троє хлопців з БМП, у якій перебував нововолинець, похоронили. Двоє з військових згоріли живцем. Екіпаж складався з 5-ти чоловік. Сергій Жук зник безвісти, рідні бійця не зупиняють пошуки.

Свідчень про зниклих військових насправді обмаль. Зоя Олександрівна все чекає, що син повернеться, але поки він приходить тільки в снах.

“Приснився, мабуть, із півтора місяці тому. Й раніше снився, але ніколи не говорив зі мною, а тут раптом: “Мамо, це я”. Сказав, що він в надійному місці і не повертається додому, бо тяжко хворий. Сусідці снився на милицях без ноги. Просив не питати, де був. “Всі думають, що ми мертві – але ми живі”, – говорив. Та це просто сни…”, – розповідає жінка.

Для Зої Жук це свято – материнський біль та надія, що Сергій живий. Жінка відпочиває по три години на добу й намагається зайняти себе роботою, щоб не думати про найгірше, а решту часу проводить в молитві за сина.

“Є фото Сергія на кухні. Готую їсти і говорю з ним, і плачу. Телебачення цілий день дивлюся й думаю, що не дарма наші хлопці захищають Батьківщину. Не дарма вони поклали свої життя, щоб ми жили під мирним небом.

Бажаю мамам, дружинам бійців витримки, надії на те, що вони повернуться живі, бо тільки заради нас пішли на війну. А хлопці хай знають – ми думаємо про них увесь час”, –  каже мати нововолинського бійця, яка свято вірить, що син повернеться додому.