Хроніки життя Нововолинського «таліба» Василя Мартинюка

Воно б і нічого. Та про цю історію ми повинні були забути вже давно. Відразу ж після «Ухвали» Волинського апеляційного суду від 16.07.2014 року № 1201**********282. Якою «нововолинського сапера» повністю виправдали.

Багато хто із читачів нашого містечка пам’ятає випадок із «терактом» у супермаркеті «Вопак» у результаті якого Василя Мартинюка запроторили в Луцьку психіатричну лікарню № 1. Закритого типу. Де він провів 210 днів і ночей. Як вбачається, наша Феміда дуже мстива, безжальна та жорстока. Можна було б, на мою думку, обмежитись і набагато гуманнішим покаранням. Наприклад, оштрафувати. Проте, у нинішньої молодої порослі української правоохоронної системи, що воскресла із авторитарного кореня і ссала його ж соки, вочевидь були свої, набагато обширніші плани… Ну, що ви! Замахнутися на таке святе відомство. Хай навіть і сталінсько-беріївського зразка. Ну то й що, як воно знаходиться у відібраному, при допомозі місцевих депутатів приміщенні колишньої комунальної дитячої дошкільної установи № 9? Відверто кажучи, я не сподівався на подальше продовження прокурорської одісеї щодо В.Мартинюка. Як і намагання за всяку ціну, довести своє. Та, як видно помилявся. Вік живи – вік вчись.

Із кожним із нас може статися така пригода. Допоки, на догоду місцевим і центральним владним головкам, буде перекручуватись українське законодавство та Конституція. Доти, поки ми будемо мовчати і робити вигляд, що у державі нічого не відбувається. Аж до тих пір, допоки закон не стане одним на всіх – для бідноти і багатіїв, вбогих духом і «господарів життя». Коли підуть із влад всіх рівнів, та зі своїх насиджених кабінетів, підлі та грошовиті правоохоронці. Для яких золоте теля стало богом. А сонцесяйним ідолом – щоденна і всепоглинаюча брехня задля особистого збагачення. Іще жодного разу, як вбачається, за останні пів-року я не отримав від прокурорів, міліціонерів, суддів та місцевої влади абсолютно правдивих відповідей на свої інформаційні запити, як того вимагають законодавчі акти держави Україна. Так, у чому справа? Ось саме через це і відбувся Другий Майдан. І виключно через ці причини і гине цвіт української нації на сході, воюючи проти брехні, корупції та розкрадання суверенної країни. Яка нагадує мені тихоокеанський Великий Бар’єрний риф, що біля берегів Австралії. Побудований дрібними тваринками і який видно із космосу.

Проте, там живуть не тільки його будівничі, а й великі хижаки, що тією дрібнотою харчуються. Білі акули, наприклад. Там все, як в українському суспільстві. Вони, (хижаки) в «системі», як і наші правоохоронці, місцеві владні чиновники, спецслужби та каральна судова гілка влади. І, як бачите на прикладі В.Мартинюка, існує іще й каральна медицина. На жаль. Мало того, очільників котрої, іще й прославляють кишенькові ЗМІ обласного та містечкового масштабу. Віншуючи із численними ювілеями та знаменними датами, нагороджуючи крилатими статуетками «людини року», почесними званнями – якихось там дуже заслужених у чомусь, і трохи не святих. А ще, додають негативу отримані ними у часи Януковича, із його ж таки брудних рук, та рук вірних гайдуків втікача-президента – дипломи, грамоти, державні ордени і медалі. Одного разу, у стінах міської прокуратури, я вимовив слово, яке на мою думку, найбільш пасує до «системи». Його сприйняли буквально та правильно і пригрозили мені судами. Ну, я знаю звичайно, про які такі суди, тоді йшлося. Саме для скерування на примусову психіатричну експертизу. Після якої, за іншодумство та патріотизм – пряма дорога у, недоброї згадки, закриту лікарню № 1 у Луцьку. На довгі роки. Якщо не вріжеш дуба раніше терміну від «гуманного і дбайливого» ставлення тамтешніх ескулапів. Які, вочевидь, теж є невід’ємною частиною «системи».

«Касація (cassatio, лат. буквально – скасування ) – перевірка судом третьої інстанції законності та обґрунтованості вироків і рішень суду, що набрали законної сили пройшовши апеляцію». (Вікіпедія – вільна енциклопедія). Саме її, касаційну скаргу, на вироки попередніх судів у справі В.Мартинюка і подала нововолинська міська прокуратура в особі прокурора у кримінальному провадженні І.Васьовчика. У якій той просить скасувати Ухвалу апеляційного суду щодо примусових заходів медичного характеру і призначити новий розгляд кримінального провадження. Так що, для В.Мартинюка, все може знову повторитися. Навіть, не беруться до уваги виклики часу – Майдан, революція, повстання проти злочинної влади, Небесна Сотня та люстрація, яка до речі, вже розпочалась. Було б дивиною, якби я не здогадувався звідкіля ноги ростуть, і з чиєї подачі розпочався черговий виток спіралі переслідувань за іншодумство, «терориста» В.Мартинюка. Почекаємо висновків від іще одного суду. А там подивимось.

Жоден закон чи інший нормативний акт, в тім числі і Конституція України, не лімітують кількості поданих заяв чи звернень, впродовж одного робочого дня, якимось окремо взятим громадянином держави. Якщо було письмове звернення, зареєстроване у журналі внутрішньої вхідної документації – будьте добрі, панове прокурори!, реагуйте і відпрацьовуйте українському народу свою немалу зарплату. Або знаходьте способи пояснити по-людськи, чому ви не можете цього робити. А ставати у позу, закопиливши губу від своєї значущості та недоторканності, все ж не варто. Та й часи вже не ті.

19.11.2014 року

Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ