Олександр Копанчук. Поет – про вірші, місто та власну збірку

Журналісти видання поспілкувалися із творчим і талановитим хлопцем.

І зараз хочемо вас ближче познайомити із поетом Олександром Копанчуком.

• Коротко про себе?

Мені 23 роки. Проживаю з самого дитинства у селищі Жовтневому. Закінчив Нововолинський електромеханічний коледж, за спеціальністю «Компютерна інженерія», працюю тут, у селищі, хоча не по спеціальності.

• Чим ти займаєшся? Твої вподобання і хоббі?

Як вже і казав вище, працюю на роботі, у селищі. Коли мене спочатку друзі питали «а ким ти там працюєш?», я відповідав- машиністом друкарсько-висікального агрегату, чим вводив їх у шок. Хоча якщо сказати простою мовою, я з рівного листа картону виготовляю ящики, коробки на спеціальному станку. Щодо хоббі…то тут все просто, я пишу вірші.

Тобі, дарую усмішки мої,
  Тобі вірші мої, які ти так не любиш,
  Тобі я трішки заздрю. Хоча ні,
  Бо заздрість, як кохання, не забудеш.

 Тобі я поміж іних,не чужий,
  І все що було разом, пам'ятаєш?
  А ти казала, твій я,тільки твій,
  Чому ж тоді повільно відлітаєш?

• Як ти написав свій перший вірш і чи пам’ятаєш його?

Перший вірш? Здається його я написав ще у 8 класі, на уроці зарубіжної літератури. Якщо не помиляюсь, він був про маму. Як зараз пам’ятаю вчителька сказала що у мене талант, і я повинен його розвивати. І ось, уже на протязі 7 років, я пишу про все що мене турбує, викладаю свої думки на папір. Я завжди порівнюю це із диском комп’ютера: коли він повний, треба щось стерти, звільнити місце, ось так і у мене.

• Про що найчастіше вони у тебе? Ти їх комусь присвячуєш?

Ну, тематика у мене дуже різна: пишу про все і про всіх, але найбільше, це особисте, інтимне.  Чи присвячую я вірші? На мою думку кожен вірш це ніби спогад про щось чи про когось, тому і відповідно написаний він про якусь подію, чи певну людину. А пишу я як російською, так і українською мовами.

А іноді хочеться тебе обійняти,
 Сказати, як сильно люблю,
 З тобою далеко-далеко в Карпати,
 І усмішку щиру твою.
 
 В віршах і в думках кожен день мимоволі,
 Цвітеш наче квітка моя,
 Люблю, як ти спиш, і ці очі кайфові,
 Покажуть, хто такий я.

• Які твої улюблені автори? У тебе є кумир на якого ти рівняєшся?

Як таких кумирів не маю. Звичайно, трапляється інколи в соцмережах дуже красивий вірш, що проймає глибоко до серця, чи аудіо вірш (доречі аудіо вірші люблю слухати дуже часто також). Памятаю одного разу до нас у селище приїжджав Василь Гей, тоді я вперше познайомився зі справжнім поетом…у блокноті ще досі є його афтограф).

• Які зміни ти би хотів побачити у місті? І щоб змінив власноруч?

Зміни вже є. Нововолинськ розквітає, і радує своїм виглядом. Дуже люблю це місто, частенько навідуюсь сюди у кіно, та й просто погуляти центральними вуличками.  Якби я жив у Нововолинську, то напевно б був одним із перших, хто ходив би на заходи по прибиранню сміття у парку, чи щось в такому роді, адже жити у чистому місті, і собі приємно, і перед туристами не соромно.

• Ти брав участь ну заходах МРЦ”Нові крила”, які твої враження і що ти скажеш про таку ідею?

Оооо….звичайно я був у цьому дивовижному місці) Памятаю запросила мене туди Анна Суліма. До цього часу, чесно кажучи я і ніде не виступав, а тут, з’явилась така можливість і я вирішив спробувати.  Вражень було багато, і одні позитивні, адже таку публіку, яка була там, годі й шукати.  Як на мене, МРЦ”Нові крила” це дуже хороший проект (назву його так) де є місце, і де завжди чекають талановиту молодь.  Навіть є таке відчуття що місто і справді інтегрується до Європейської родини.

• Хотів би видати свою власну збірку? Як би її назвав і чому?

Власна збірка, це вже давня мрія, котра можливо колись перетвориться на реальність. Звичайно видати маленьку книжечку хотів би, але нажаль зараз це трішки дорого. Щодо назви, то над цим напевно потрібно добре подумати, адже читач котрий бере у руки книжку, вже по назві повинен її полюбити, або ж навпаки (це особисто моя така думка).

Я ж просто хотів тобі подзвонити,
 Сказати, як сильно люблю,
 Сказати, що стали дорослими діти,
 Почути тебе лиш одну.
 
 Зізнатись що важко вночі, і під ранок,
 Як холодно на самоті,
 Нестерпно смачний, твій казковий сніданок,
 Готуєш вже не мені,
 
 Я ж просто хотів тобі подзвонити,
 Секунду, почути тебе,
 І знаєш, на мить перестало боліти,
 Те в грудях, що завжди пече...

• Яке твоє улюблене місце де ти проводиш найбільше часу, опиши його в декількох словах.

Улюбленим його назвати звичайно важко, але найчастіше я перебуваю в інтрнеті, адже там я дізнаюсь про новини, там спілкуюсь з друзями. В літній період частенько буваю на озері, яке за декілька кілометрів від селища, і на річці Буг.

• Що ти побажаєш читачам?

Читачам хочу побажати щоб прямо зараз долучили інформаційний сайт БУГ  до своїх закладок, як зробив і я, адже тут завжди  можна дізнатись самі свіжі новини міста, тут зручно і цікаво.  І ще одне, пам’ятайте хто ми є, не бійтеся розмовляти українською, не цурайтеся свого міста, адже воно прекрасне.