Як живуть у Волинській області нелегальні мігранти
Нещодавно у Київській області вибухнув скандал через намір відкрити там центр для мігрантів з Близького Сходу. Зокрема, там могли б приймати біженців з Сирії. Місцеві мешканці вийшли на протести.
«Коли ми тільки відкрилися, люди теж були невдоволені. А зараз, якби якась рада поставила в порядок денний розгляд питання про закриття нашого пункту, то люди з ближніх сіл розігнали б ту раду. Бо вони мають тут роботу», – розповідає директор Волинського пункту тимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства, які нелегально знаходяться в Україні Валерій Демчук, – пише Громадське.Волинь.
В Україні діє лише два пункти тимчасового утримання нелегальних мігрантів закритого типу (окрім волинських Журавичів є ще пункт у Розсудові Чернігівської області), розраховані загалом на 373 особи. Споруджені вони державним коштом за фінансової участі ЄС та Міжнародної організації з міграції. Щоб дізнатися, чи є на Волині мігранти з Сирії, звідки і від чого тікають люди, яких називають нелегалами, ми навідалися у пункт тимчасового перебування іноземців закритого типу, що у Журавичах Ківерцівського району.
Пункт знаходиться в лісі. На режимний об’єкт проходимо через контрольно-пропускний пункт. Спочатку спілкуємося з директором. Він на випередження констатує, що сирійців тут немає. «До нас рідко потрапляють люди, які тікають від війни чи переслідувань. Найчастіше це трудові мігранти, студенти, в яких вийшов термін перебування в Україні, люди, для яких Україна – транзитна країна. Їх привозять прикордонники. Фактично Україна за територіальним принципом розділена так, що усіх затриманих на Заході держави везуть до нас, а решту – до Чернігова. Наш пункт розрахований на одночасне утримання 165 осіб. За час його існування тут побувало 1696 осіб. Нині тут знаходяться 70 людей: чоловіки, жінки і діти. Це представники 26 країн світу. Найбільше – з Афганістану. Згідно законодавства, термін перебування до року. Якщо не ідентифікували і не змогли видворити, то ми їх випускаємо. Були випадки, коли людина потрапляла до нас повторно і кожного разу надавала про себе інші дані. Хоча зазвичай іноземці зацікавлені у співпраці з нами. Громадян держав, де тривають військові конфлікти, ми не видворяємо. Наприклад, мігрантів з Афганістану. З посольством цієї країни добре налагоджена співпраця.», – розповідає Валерій Демчук.
Завідувач відділу аналітичної роботи Петро Цисюк погоджується провести нам екскурсію, показує приймальне відділення, кабінет психолога, навчальний клас, медкабінет. Лікар каже, що іноземці, які сюди потрапляють в основному молоді здорові люди. Тут хворіють застудними захворюваннями і розладами травлення, бо їжа і клімат в їхніх країнах інші. Медичну допомогу, здебільшого, отримують тут. Якщо потрібне дообстеження, то іноземців везуть в Ківерцівську районну лікарню чи в обласний центр.
На території пункту є дитячий ігровий і спортивний майданчики. Петро Цисюк розповідає, що мігранти все ж більше часу проводять в гуртожитку: дивляться телевізор, займаються своїми справами.
За створенням картин з пофарбованих клаптиків одягу ми застали і громадянина КазахстануСергія Яньо. Він у пункті вже 9 місяців. Його батько родом з Турійського району Волинської області. Ось і сам Сергій після років роботи в Росії, Німеччині та Швеції, вирішив повернутися на батьківську землю. Художник-самоучка вже знає чим може стати корисний українським воїнам, які повертаються з зони проведення АТО. Більше про роботу пункту тимчасового перебування іноземців – у сюжеті-екскурсії.
