Юрій Вовк презентував у Володимирі-Волинському книгу, що може об’єднати схід і захід
«Доки смерть не розлучить нас» – це слова з клятви, якою четверо гімназистів-патріотів присягнули любити і боронити Україну.
Вони стали назвою нового роману волинянина, – інформує Слово правди.
Дія роману відбувається у двох площинах – сучасній Америці і на Володимирщині 1940-их років, а в основі сюжету – абсолютно реальна історія. Минулої середи автор книги, волинський письменник і журналіст Юрій Вовк (Зилюк) на запрошення історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» презентував її у культурно-мистецькому центрі.
– Це не вигаданий сюжет, а абсолютно реальна історія життя мого дядька Володимира і його дружини Марії, які разом були у підпіллі, а потім мусили емігрувати в Штати. Цей життєпис я жодним чином не змінював і не прикрашав, навіть імена головних героїв залишив ті самі. Художній домисел – лише в деталях, – розповідає Юрій Вовк. – Тітка Марія родом з Дніпропетровщини, її батько воював з гайдамаками Холодного Яру. А сама тітка ще зовсім молодою співпрацювала з патріотичними організаціями, зокрема з ОУН. Дядько народився на Волині, з юності був патріотом України. Це з його розповіді про клятву чотирьох юнаків з’явилася ідея роману. Із тих чотирьох через війну пройшли лише двоє – двох було страчено тут-такий у Володимирі. Усі вони так чи інакше були причетні до УПА.
Писати книгу Юрій Вовк почав у 2010 році, коли мешкав в Овадному. Закінчив через 5 років уже в Луцьку. Автор називає її даниною пам’яті найперше друзям-волинянам, володимирянам, тому що половина цієї книги – про наш край, про тих людей, які насправді тут жили. Їхню реальність засвідчила після презентації і «союзянка» Любов Кригер – виявилося, що, будучи в УПА, вона була знайома з Володимиром та Марією, головними героями роману.
Правдивістю книга пронизана від початку і до кінця. Фінал роману зображує смерть Володимира – і саме так дядько письменника й помер, у віці 89 років, на балконі свого будинку. Писав-вимальовував свою тугу за Україною, аж поки олівець сам не випав зі схололих пальців. Упродовж всього свого життя на чужині Володимир створював малюнки, в які вкладав всю свою любов до рідного краю, обрамляв їх стрічками-посланнями, в які вписував слова присяги, яку дав колись Батьківщині. Фрагменти цих малюнків були використані в оформленні обкладинки роману.
«Мені видається символічним, що моя книга вийшла саме зараз, – каже автор. –Розказана в ній історія доводить, що ОУН була представлена і в Східній Україні, і в Центральній, а не тільки на Заході. І це єднання, яке тримало разом українців, було штучно розірване зусиллями радянської влади. Воно повинно відродитися і тепер».
Символічними Юрій Вовк називає не тільки сплетення доль головних героїв, один з яких зі Східної України, а другий – із Західної, а також і те, що друком ця книга вийшла у Харкові, в одному з найпотужніших українських видавництв –«КСД». Наклад 10 тисяч, з яким вона побачила світ, для україномовної художньої літератури є дуже хорошим показником. За два місяці книга практично розійшлася по Україні, причому чи не найкраще – у центрі і на Сході. Перша презентація і автограф-сесія відбулася 21 квітня у Києві на «Книжковому арсеналі». На жаль, співпраця з цим видавництвом передбачає, що письменник отримує лише кілька авторських екземплярів. Тож Юрій Вовк перепрошував за те, що не може подарувати книги бібліотеці, а охочим отримати автограф автора довелося бігти по примірник до книгарні.
Втім, письменник сподівається, що саме у нашому місті книга знайде свого читача. «Не сумніваюся, що книга буде цікава і старшому поколінню, і молоді, особливо патріотичній, яка зараз є рушієм суспільства. І в нашому Володимирі таких людей теж є багато», – зазначив автор.
На презентацію Юрій Вовк завітав не сам – з ним приїхали поет, член Спілки письменників УкраїниВолодимир Місюра, який читав вірші, пов’язані з Волинню і Володимирщиною, та композитор, бардІгор Баранюк, який виконав пісні на слова Володимира Місюри та Юрія Вовка.
Після закінчення творчої зустрічі поцікавилася в автора, над чим працює тепер, які має творчі плани. «Буквально кілька тижнів тому закінчив повість, яка має робочу назву «Коли зникають небосхили». У ній розказую історію кохання журналіста літнього віку до молодої жінки. Такий, знаєте, трохи Гемінгвеївський сюжет, але з хеппі-ендом», – розповів письменник. Незабаром цей твір вийде друком в альманасі Волинського осередку НСПУ «Світязь».
Віталіна МАКАРИК
