Сім’ю загиблого героя Миколи Бондарука із села Заріччя Володимир-Волинського району відвідав губернатор Володимир Гунчик

Микола Бондарук загинув під Волновахою. 23-річний солдат – один із сімнадцяти загиблих військовослужбовців, чиє життя обірвалося під час нападу терористів на блокпост 51-ої механізованої бригади. 22 травня виповниться рік, як втратили сина. Губернатор області із візитом пам’яті відвідав сім’ю.

Згадуючи події річної давності односельчани кажуть, що під час похорон люди, прощаючись з героєм, не стримували емоцій. Плакали і жінки, й чоловіки, адже загиблий – молодий хлопець, який осінню планував одружитися.

Навчався Микола у школі Володимира-Волинського, потім у місцевому професійному училищі. Працював у місцевій філії «Волиньобленерго». У роботі, згадують, був акуратний, уважний і надійний. Якщо повертався з роботи, ніколи не минав кафе, в якому працювала мама. Знав, що чекає. Від батька навчився ремонтувати автомобілі й навіть його перевершив. Мав багато друзів, але компанію сприймав тверезу. Грав у двох футбольних командах: за Заріччя і за своє підприємство.  До війська його мобілізували.

Коли знайомі, друзі, родичі зібрали гроші на бронежилет, він вже значився в списках загиблих. Поминали хлопця в тому кафе, де він мав одружуватися. Поховали Миколу 27 травня в селі Заріччя.

“Рік пройшов – а біль не менша. Сина не повернути. А тут ще з району поприїжджали, ремонт будинку повністю пообіцяли, потім сказали, що тільки дах відремонтують. Мені нічого не треба! Просто не їздіть і не обіцяйте! Боляче, що син життя за державу віддав, а грошей на нас держава не знаходить!”, – обурювалася мати солдата.

“Я слів на вітер не кидаю – гроші віднайдуться. Я приїхав не обіцянки роздавати, а допомогти вам. Ми пам’ятаємо подвиг Миколи. Для мене, як представника держави це також крок – приїхати до вас. Адже, я розумію, що саме влада призвала хлопця і не зберегла. Все, що можемо ми зараз – це полегшити матеріальне становище сімей, які віддали своїх дітей заради незалежності нашої держави”, – сказав Гунчик.

А нещодавно сім’я дочекалася додому зятя, який також рік провів у найспекотніших точках зони АТО. Враження чоловіка – негативні. Говорити про те, що там відбувається – великого бажання він не має. Розчарування у системі Збройних Сил України – відчутне у кожній фразі. Віри не йме нікому.

Опісля загальних фраз та привселюдних розмов, губернатор лишається сам -на -сам із мамою, вийшли навіть батько воїна та сестра. 40 хвилин очільник області розмовляв із жінкою, серце якої назавжди вбралося у смуток 22 травня 2014 року. Тему розмови – не знає ніхто. Однак, коли вийшли із кімнати, пані Бондарук сказала: “Не забувайте, ви обіцяли приїжджати!”