Перейменування вулиць у Володимирі-Волинському викликало дискусії

У Володимирі-Волинському виникла дискусія навколо перейменування вулиць.

Про це повідомляє власкор «Вголосу».

Міська влада пропонує перейменувати такі вулиці: Генерала П. Алябушева, О. Пушкіна, Ю. Гагаріна, А. Сахарова, М. Глінки, Тараскіна, А. Грисюка, А. Туполєва, М. Гуденка, М. Тургенєва, Декабристів, М. Чернишевського, Ільїна, Д. Карбишева, Софії Ковалевської, Т. Костюшка, А. Крилова, Надії Курченко, Левенцова, М. Лермонтова, М. Ломоносова, Д. Менделєєва, М. Некрасова, І. Павлова.

На думку директора Володимир-Волинського історичного музею Володимира Стемковського, те, що хочуть робити у Володимирі-Волинському, – якась маячна.

«Так, є закон, але, на мій погляд, сама ініціатива перейменування під той закон аж ніяк не підпадає, приміром, як до символів комуністичного режиму чи тоталітаризму можна зарахувати прізвища Чернишевського, Сахарова, який нині був би в опозиції до режиму Путіна, чи генерал-лейтенанта інженерних військ, доктора військових наук, професора військової Академії Генштабу РККА Дмитра Михайловича Карбишева. Його було страчено в австрійському Маутхаузені за три місяці до травня 1945 року. Весь світ знає про останні слова Карбишева в’язням, яких страчували разом з ним. Уже замерзаючи, генерал сказав: «Думайте про Батьківщину, і мужність не залишить вас». Та між двома крайніми точками його життєвого шляху: сибірським Омськом, де народився, й австрійським Маутхаузеном, де загинув, була ще й третя – тиха й затишна українська сільська церква, де він вінчався й розпочинав нове життя для своєї сім’ї», – розповідає Володимир Стемковський.

На початку незалежності, коли у Володимирі-Волинському перейменовували вулиці, на думку директора музею, комісія зі зміни назв дещо переборщила і працювала, м’яко кажучи, не професійно.

«Теперішня експертна комісія, якщо її дійсно буде створено, велику увагу повинна приділити культурно-історичному спадку міста. А щодо присвоєння вулицям імен наших героїв, що загинули в російсько-українській війні, то це питання залишається завжди актуальним, має виховне і смислове навантаження. Але його слід відкласти до закінчення війни. Коли вона завершиться і буде поховано з військовими почестями останнього загиблого солдата, тоді й маємо їх усіх гідно вшанувати», – зазначає директор музею.