Історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир» відзначив 15-ту річницю
Історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир» відзначив 15-ту річницю свого створення всеукраїнською науковою історико-краєзнавчою конференцією «Хроніки Ладомерії», яка відбулась минулого тижня у культурно-мистецькому центрі. Учасниками першої самостійної конференції заповідника стали понад три десятки істориків, науковців та краєзнавців з усієї України, котрі презентували свої напрацювання та наукові доробки, що стосуються історії Володимирщини з часу заснування нашого міста до теперішніх днів.
Привітала учасників та гостей конференції заступник міського голови Лариса Кулікова, яка побажала усім плідної роботи та цікавих відкриттів. Завітав на конференцію і радник Посольства України в Польщі Микола Ярмолюк, який у ці дні відвідував свою малу батьківщину у Володимирі-Волинському. Він наголосив на важливості проведення подібних заходів, завдяки яким порушуються питання зародження та становлення нашого міста, – пише Слово правди.
– Коли я вчився у школі, а це були 60-70-ті роки минулого століття, то про історію Володимира нам багато не розповідали, не було і відповідної краєзнавчої літератури. Тоді чомусь важливіше було знати історію якоїсь африканської держави, а не рідного краю та свого коріння, – зазначив Микола Ярмолюк.
Досі маловідомі сторінки спільної українсько-білоруської історії досліджує краєзнавець з міста Кобрин (Республіка Білорусь) Юрій Борисюк. У збірник конференції заповідника увійшла його робота під назвою «Доля княгині Ольги Романівни після смерті її чоловіка, ймовірність захоронення на Княжій горі на Кобринщині». Експерт у сфері охорони історико-культурної спадщини Кобрина розповів про пагорб поблизу села Ляхчиці, який називають «Княжою горою». Вперше урочище Княжа гора згадується у документах 1515 року. З цим місцем пов’язана цікава легенда про вбивство княгині Ольги ворогами, які поховали її саме на цій горі. Білоруський Кобрин у ті часи входив до складу Володимирського князівства, тож княгиня і справді могла тут бувати. Тим паче, що князь Володимир Василькович заповів Ользі місто Кобрин після своєї смерті, – доводить білоруський дослідник.
На тому що Володимир – це особливе місце, яке становить інтерес для науковців, наголосив і кандидат історичних наук Григорій Охріменко. Оскільки тут і досі можна віднайти залишки найдревніших цивілізацій, то це свідчить про те, що цю землю наші далекі пращури заселяли протягом тисяч років. Науковець Східноєвропейського університету вважає, що уся територія міста має ретельно досліджуватись, особливо під час ведення якогось будівництва чи у період весняно-польових робіт, коли зазвичай віднаходять у землі цікаві артефакти. Кожна знахідка може свідчити про те, що тут розташовувалось те чи інше культурне поселення, тож має бути нанесена на карту. Таку роботу проведено у сусідній Польщі, в ході якої було вивчено буквально кожен квадратний кілометр. Григорій Охріменко також зауважив, що Україна нині відчуває брак професійних археологів, які зникають, наче мамонти. Тож цю проблему варто вирішувати на державному рівні, заохочуючи молодих спеціалістів.
Цікаву мандрівку шляхами середньовічних володимирських купців здійснила завідувач сектору наукових досліджень заповідника «Стародавній Володимир» Світлана Федосєєва, яка представила свої роздуми про те, як купці Микола та Бертрам Русини свій крам рятували. Дослідження проводилось на основі листа, датованого 1324 роком, з яким міська рада Володимира звернулася до ради міста Штральзунда (північна Німеччина), підтверджуючи, що купці – брати Микола і Бертрам Русини – є громадянами нашого міста. Корабель з їхніми товарами, повертаючись із Фландрії, зазнав аварії біля острова Рюген, і купці втратили тридцять чотири сувої іпрського, турнейського та поперінгського сукна. Рада Володимира просила допомогти купцям повернути втрачені товари.
Протягом трьох годин зі сцени КМЦ лунали доповіді дослідників та науковців. Столичний кандидат архітектури Катерина Міхеєнко порівняла Успенський собор у Володимирі-Волинському з іншими храмами, збудованими у добу Київської Русі і довела, що найдавніша володимирська церква – зразок так званого «стандартного» закомарного храму.
Тему з новітньої історії Володимира-Волинського, яка присвячена 100-річчю української школи ім. Т. Г. Шевченка та вклад січових стрільців у піднесення національної свідомості серед міського населення, розкрила науковий співробітник ДІКЗ «Стародавній Володимир» Орися Вознюк. Професор кафедри реставрації архітектурної та мистецької спадщини НУ «Львівська політехніка» Юрій Диба розкрив тему «Словенської» та «Ліхетської» групи слов’ян у переліку народів «Повісті временних літ». Вчитель історії Володимир-Волинської гімназії ім. О. Цинкаловського прослідкував бойовий шлях непереможної 51-ї дивізії від 1939 до 2014 років.
Цікаву доповідь про біоенергетичне та інформаційне вивчення археологічних об’єктів презентував головний геолог ТзОВ «Візар» Ігор Кордунов. Він розповів, що земля має інформаційний фон і біоенергетика допомагає археологам зняти певну інформацію з об’єкта. Геолог стверджує, що інформацію найбільше зберігають керамічні вироби, а ще те, що люди ніколи не селилися у межах патогенних зон.
Директор історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» Володимир Пикалюк сподівається, що ця конференція дасть поштовх як молодим, так і більш досвідченим науковцям до виявлення нових глибин історичної минувшини, а також, що такий захід у Володимирі-Волинському надалі стане традиційним.
Тетяна ІЗОТОВА.
